Ми перемогли.

Я чекала другу дитину і була на 100% впевнена, що годувати грудьми малюка буду дуже довго, принаймні, до року. Старшу свою дочку я годувала своїм молочком всього 5 місяців: з-за своєї недосвідченості й через те, що зіткнулася з труднощами, я просто не могла нічого вдіяти. Але тепер мені здавалося, проблем бути просто не може.

Але доля мені приготувала масу неприємних сюрпризів. Йшов третій день після виписки з пологового будинку, і тут я зрозуміла, що моя дитина не наїдається. Однією рукою я притискала до себе мою крихту, а в іншій тримала пляшку з сумішшю. Сльози градом котилися по моїх щоках. Мій чоловік і старша донька дивилися на мене широко розкритими очима і не знали, чим мені допомогти. Суміш поки нам заміняла одне годування. Але далі наближався наступний удар, який був ще болючіше колишнього. Я опинилася в лікарні з високою температурою, та ще й призначили антибіотики.

Я думала, що вже ніщо не врятує мою лактацію. Спочатку мені здавалося, що життя просто зупинилася, починалася депресія, але я взяла себе в руки і вирішила боротися.


Проконсультувавшись з лікуючим лікарем, дізналася, що антибіотики, які мені призначили, не перешкоджають грудному вигодовуванню, а також лікар дозволив на ніч їхати додому. Але я і протягом дня не пропускала нагоди «злітати» додому, щоб погодувати моє дорогоцінне чадо. Чоловік кожне годування приїжджав в лікарню за зцідженим молоком і на можливості мене відвозив ненадовго додому. Я розуміла, що мені просто зараз необхідний контакт з моєю маленькою. Коли настав довгоочікуваний день виписки з лікарні, ми з моєю донькою не розлучалися більше ні на хвилину, годування грудьми стало для нас найважливішою справою. І ми перемогли!

Я годувала свою дитину до 1,5 років. З них перші 6 місяців тільки своїм молочком. Тепер я точно знаю, що терпіння і любов здатні творить дива!

Бажаю всім матусям здоров'я, любові і терпіння! Ніколи не сумуйте. І вас все вийде!

Татка80, rtyuehe80@mail.ru