Оранж російською.

... все те ж копито, що й на Майдані - 2004, але написано там не ТАК, а ЗА. По-російськи. І, включивши телевізор, можна побачити Кириленко, жваво тараторящего по-російськи.

Дивні справи стали творитися в Землях Малоросійських під чергові позачергові вибори.
Тепер ми можемо побачити на помаранчевому тлі все те ж копито, що і на Майдані - 2004, але написано там не ТАК, а ЗА. По-російськи.
І включивши телевізор можна побачити Кириленко, жваво тараторящего по-російськи. Бере подив. Чого це вони так перекувався?
На Майдані з трибуни нам обіцяли - не буде утисків російської мови. Прийшовши до влади, помаранчеві відразу посилили мовної контроль ефіру і порадували пів-країни хамським гаслом - «Думай по-українськи». Чому хамським? Та тому, що вказувати людині, на якій мові йому думати - це вже хамське втручання у внутрішню духовну життя індивідуума.
Щодо Референдуму про двомовність нам популярно пояснили - засукайте губу, крапка.
І раптом такі реверанси . І самі по-російськи. І гасла помаранчеві по-російськи.
Хлопці, але ж російськомовні цієї країни просто вважають лохами, показуючи таку штучну «руськості» під вибори. До того вони всі вже сказали, що про це думають, оскільки вибори так скоро не планували.
Господа помаранчеві політики. Я розумію, що ви народ Україна тримаєте за ідіотів. Але невже настільки?
На Майдані вас підтримали і російськомовні громадяни. Було таке. Їм плюнули в обличчя нової мовною політикою. І так скоро знову з ними загравати? Це навіть не смішно.
Давайте згадаємо всю історію обману російського населення України. Що їм в 1991 році обіцяли? І як виконали? Але ж без їхніх голосів тоді не бути «незалежної». Потім пан Кучма обіцяв. Тому за нього і проголосували. Де ті обіцянки?
І тепер ми повіримо тим, які себе вже проявили щодо двомовності. В ефірі, в школах, в судах. Цього мало? Цілком все ясно з ними.
Невже на виборах ми ще повіримо помаранчевим? Втім, і ті, що з яскраво-червоним серцем себе по відношенню до двомовності проявили своїми висловлюваннями.


Їм вірити?
Але ж не тільки вибори планують, але й Референдум. Виходячи з досвіду вже побаченого державного будівництва «незалежної» беруся передбачити, надути хочуть і на цей раз.
Прихильники однієї Мови призводять стандартний набір аргументів. Але є і заперечення. Про 300-х роках гнобленія дивно говорити. Якби гнобили, то її не було б. Тим більше зараз говорити, що двомовність мову погубить міркувати ніяково. 300 років гнобили, а мова вижила. Але от у незалежности вона без тепличних умов вимре. Чи не вважаєте, що логіка трохи дивна. Хоча в цьому є і раціональне зерно. В СРСР на мове книг видавалося більше, ніж при незалежности. Імперія мову більше берегла реально, а не одними заборонами. Але тоді гнобленія дивно виглядає.
Інший момент полягає в тому, що зовсім неясно, яку саме мову нам пропонують. Класична мова розчиняється діяспорно-полонізованою сумішшю. Так що загроза мове в незалежности є, мабуть. Від канадської мови.
Прикиньте фразу типу, «експлозія гелікоптера на цвинтар». Ну, і яке слово тут українське? Адже подібне все частіше звучить з екранів в новинах.
Мимоволі приходиш до висновку, що аж ніяк не двомовність здатне погубити «калинове», а її нерозумні строннікі, які своїми турботами можуть викликати до неї огиду у дуже багатьох.
Під час перебування московським студентом мені довелося зіткнутися з тим, як хлопець з Полтави приохотив москвичів і близько розучувати вечорами українські пісні. Під гітару і добровільно. А під 100 грам зовсім на «ура» справа йшла.
А зараз безліч громадян України від Мови мають негативні емоції. Ось як буває. У СРСР студенти «москалі» українські пісні вчили, а в «незалежної» ... ..
Не напрошується висновок, що двомовність, закріплене в Конституції, більше піде мове на користь.
Тільки ось помаранчевим, себе вже показав повністю, це питання більше довіряти не варто.