Те, що ви не знали про курячому м'ясі. Шокуючі факти.

Другий десяток років у раціоні харчування українських громадян курятина - найбільш затребуваний продукт. Тяга до нього - аж ніяк не національна особливість. Просто кури набагато дешевше сала, про дорожнечу якого народ вже складає анекдоти. Саме м'ясо курей на тлі загальної дорожнечі вважалося порятунком для сімейного бюджету. Щоправда, час від часу циркулювали байки, мовляв, бройлерів накачують ліками, напихають кормовими добавками, щоб росли до поросячих розмірів ... «Наше м'ясо навіть краще європейського»

Другий десяток років у раціоні харчування українських громадян курятина - найбільш затребуваний продукт. Тяга до нього - аж ніяк не національна особливість. Просто кури набагато дешевше сала, про дорожнечу якого народ вже складає анекдоти. Саме м'ясо курей на тлі загальної дорожнечі вважалося порятунком для сімейного бюджету. Щоправда, час від часу циркулювали байки, мовляв, бройлерів накачують ліками, напихають кормовими добавками, щоб росли до поросячих розмірів ...
«Наше м'ясо навіть краще європейського»

Олександр Бакуменко, голова ради директорів асоціації «Союз птахівників України»


Ще недавно в Україні вироблялося всього 27 тисяч тонн бройлерів. Працювали три птахофабрики, інші були зупинені. Покупці практично не бачили м'яса вітчизняного виробника. Не було такого поняття, як торгова марка, асортимент.

З 2000 року, коли пройшла приватизація, з'явився новий власник, вклав серйозні гроші в переоснащення яєчного та м'ясного птахівництва, грунтуючись на сучасних західних технологіях. Так, ми ввозимо сьогодні племінний матеріал. Селекція і генетика - дуже дорогий бізнес. У світі залишилося лише дві найбільші компанії, що працюють у цьому напрямку. Йде інтеграція. Виживає той, у якого краще технологія, нижча собівартість.

Коли б'ють себе в груди і кричать: ми козаки українські! Хочеться запитати: ну і що? Скільки років треба, щоб зробити щось на світовому рівні? І головне - навіщо? Усе це вже є! Навчіться користуватися.

Вважаю, бізнес обирає найправильніший шлях: де якісніше, дешевше і надійніше. Абсолютно байдуже, де купувати. Питання, що купувати.

У цьому році ми зробимо вже 650 тисяч тонн м'яса. Третій рік України тримає перше місце у світі за темпами приросту у птахівництві.

Що стосується якості, то я вже якось говорив медикам: буду радий і щасливий, якщо у пологових будинках буде така чистота і порядок, як в наших інкубаторних приміщеннях. Настільки високий рівень санітарної культури, настільки технологічно збудований процес! За приклад взято голландські, американські інкубаторії.

У плані застосування ліків ми робимо лише те, що називається профілактикою. Прищеплюємо батьківські стада для того, щоб уникнути масових захворювань. Це загальноприйнята світова практика. Як відомо, Європа вже заборонила іспользованть антибіотики. Ми теж переходимо на біологічні, так звані пробіотики, пребіотики, ферментні препарати. І робиться це, в основному, не на товарній птиці, а на тій, яка продукує інкубаційне яйце.

Це підтверджують ветеринарні лабораторії, акредитовані за світовими стандартами відповідності. Більш того, визнано, що наше м'ясо навіть краще європейського. І ось чому. Дуже мало вносимо в грунт різних добрив. За бідності своєї, звісно. Але виходить більш «здорове» фуражне зерно. До того ж, законом заборонені модифіковані продукти годування.

Ось яким м'ясом ми могли б в достатку годувати співгромадян. Відпускна ціна сьогодні на м'ясо птиці - 10-11 гривень за кілограм тушки. Але треба враховувати і те, що підприємствам необхідно подальший розвиток: оновлювати виробництво, ремонтувати, виходити на новий рівень технологій. Але ж ніхто не говорить, що в Україні «дорогі» гроші.


Щоб взяти кредит, треба віддати 18-20% річних. При тому, що в Європі вартість кредиту для виробника - 2-3%. Начебто є держпрограма здешевлення кредиту (8% погашається), але спробуйте взяти такий кредит!

Другий бич, з чим ми боремося, це контрабанда м'яса, «сірі» схеми завезення. Вони і обрушили ціни на ринку. Що ввозиться через вільні економічні зони, території пріоритетного розвитку, за давальницькими схемами продукція практично не перевіряється. Це біда! Є маса компаній, людей, які користуються заступництвом влади і працюють не в законодавчому полі, не платять податки. Як з ними конкурувати?

«Так не повертайте нас до ніжок Буша!"

Людмила Менжуліна, редактор відділу « Громадська експертиза »

Підставою для райдужних настроїв дійсно було насичення м'ясного ринку вітчизняною продукцією. А недоброї пам'яті імпортні стегенця, так звані ніжки Буша, здавалося, зникли назавжди. Адже ніхто з простих громадян сном духом не відав ні про походження цього м'яса, ні про дійсну його вартості. Диву давалися: яке витривале! Лежало і не псувався - під сонцем, під дощем. Як там було насправді багато хто, звичайно, здогадувалися. А кому по службі належить, знали напевно. Але галасу з цього приводу довго не піднімали ні ветеринари, ні самі покупці. Одним, зрозуміло, їсти хотілося, іншим не з руки було виявляти порушення, допущені зверху. І хоч у самому справі не з неба на наші голови впало то «сумнівне» м'ясо, героїв «окорочкового достатку» ми донині не знаємо. Різницю між «хорошим» і «поганим» всі ми скуштували лише тоді, коли на прилавках з'явилися не морожені-переморожені імпортні кури, а рідні - українські. Продукт цей донедавна продавали тільки охолодженим. Значить, свіжим, розрахованим на швидку реалізацію. Смакові якості теж були прийнятними. І споживач простодушно повірив у чесні правила гри.

Що виходить тепер? Птахівники заявляють, що до кінця цього року зможуть зробити м'яса стільки, що загальний показник споживання досягне 45 кг на людину. І самі ж попереджають: проблема лише у збуті! Виявляється, не по кишені нашим громадянам стільки м'яса! На їжу і так витрачається від 45 до 60% сімейного бюджету, а до загальновизнаної фізіологічної норми - 80 кг - ми все одно не дотягуємо. Доходи не ті. Для порівняння: американці при 11% аналогічних витрат з'їдають в рік 118 кг м'яса, європейці - 100!

Але птахівничий бізнес, що активно розвивається в Україні, за всяку ціну тепер буде домагатися прибутку. І домагається! Повним ходом розгорнулося виробництво напівфабрикатів. Називається це рухом від кількості до якості. До нової культури споживання. За ідеєю, зручно: розігрів і їж! У світі ринок напівфабрикатів складає від 40 до 60%. І наш виробник правильно націлюється на експорт саме готової продукції. «Не повеземо ж ми в Європу за тисячі кілометрів охолоджених курей!" - Сказав у розмові з «Новою» голова ради директорів асоціації «Союз птахівників України» Олександр Бакуменко.

Все вірно, там торгівля «з коліс» навіть самим якісним товаром, м'яко кажучи, не вітається.

Але ж і ми не б'ємо на долоні, коли замість обіцяного якісного продукту (судячи з етикеток пельменів і котлет) аж ніяк не за 11 грн/кг, а набагато дорожче, жуємо переморожене полову. М'ясом там часто і не пахне, судячи зі звітів Центру споживчих експертиз «Тест». І це особливо прикро. Коли вуличні торговці шаурмою закуповують курей для свого «делікатесу» не на птахофабриках, а у ... могильників відбракованої продукції, коли в придорожніх «вагончиках» вам можуть загорнути під виглядом гриля давно протухлу курку - це один рівень обману. І зовсім інша справа, коли під шумок «процвітання» нас повертають до тих самих «стегенця». Тільки тепер вже за європейськими цінами.