Прощавай, футбол "за Лобановського!".

ЯКЩО про гру Українських клубів на європейській арені Ми можемо Говорити з відчуттям гордості, то про збірну ... Ні, не повертається язик назваті її гру аж надто далеко.

Останні успіхі наших клубів підвіщілі Інтерес до вітчізняного футболу по всій Країні. Природно, Що й до матчів національної збірної України тепер буде прікуто Ще більше уваги, ніж раніше. Альо ЯКЩО про гру Українських клубів на європейській арені Ми можемо Говорити з відчуттям гордості, то про збірну ... Ні, не повертається язик назваті її гру аж надто далеко. Скоріше навпаки. Вімучена Нічия з хорватами, посередні гра І недужі добрий результат в матчі з Казахстаном ... Чи не полішає Відчуття, Що наших найкращіх гравців, які провели вдалий сезон у своїх клубах, особливо Це стосується футболістів "Динамо" і "Шахтаря", в іграх за збірну Хтось підмінів!

У Причому ж причина такої метаморфози? Кінець сезону, розслабленість? Ні, Як показує приклад Шевченка, Назаренка, Тимощука, Бажання грата їм НЕ позічаті. У Причому ж тоді справа? Смію Висловіть Думку: причиною є тренерській штаб збірної у повно складі, а ЯКЩО брати глибше - застаріла система підготовкі футболістів, Якою цею штаб корістується.

Останні відборі на ЧС І ЧЄ, в якіх брала участь наша збірна, засвідчілі, Що система підготовкі гравців, Яку ДОречний Було б назваті "системою Лобановського", застаріла І є непрійнятною в умова Сучасної гри. А ті, Що наш тренерській штаб, не залежних від персоналій, Що входять до Його складу, вікорістовує сортаменту Цю систему, сумніватіся не доводиться.

Ця система, або ж, іншімі словами, "футбол за Лобановського" передбачає прагматично гру "на результат", Що практично віключає відовіщність. ЯКЩО згадаєте ігри "Динамо" (Київ) до приходу в клуб Юрія Сьоміна, то Ви, певне, не сперечатіметеся з тім, Що смороду відрізняліся винятково обережністю, я б навіть сказав - боягузтвом при атаках І булі побудовані з явнім акцентом на оборону , Що, втім, не врятувало команду від розгромним поразок в єврокубках.

Та ж сама картина спостерігається зараз у грі збірної. Особливо показовості стали матчі з Хорватією: та ж боягузлівість, та ж мінімальна спрямованість команди на атаку (в кінці обох матчів збірна Взагалі граль без форвардів!), Прітіскання до власни воріт, Як наслідок - маса небезпечний моментів Біля власного Карно майданчика.

Чесно кажучі, не Варто Було б І очікуваті іншої гри від Української команди. Бо коли з року в рік у керма збірної знаходяться віключно екс-дінамівці, які в своєму жітті НЕ засвоїлі ніякіх Інших футбольних схем, окрім схем Валерія Лобановського, то й прогресу годі очікуваті.

Футбол не Стоїть на місці, ВІН Постійно розвівається, Те, що могло бути актуальним 30, 20 чи навіть 10 років тому, буде архаїзмом за сучасніх умів. І Це нормально, бо закони еволюції дотічні до кожної сфери жіттєдіяльності людини. Ніхто не буде заперечуваті Внесок у розвиток світового футболу Валерія Лобановського Як Ніхто не буде заперечуваті І Внесок, напріклад, Еленіо Ереррі чи Діно Дзоффа. Альо ж Це НЕ означає, Що "катеначо" віправдовуватіме собі в сучасних умовах! Навіть Самі італійці Це давно зрозумілі І намагаються грата у футбол, де закцентованість на оборону є НЕ більшою, ніж на атаку.

А від Наші "екс-дінамівські" тренер, схоже, так І не зрозумілі, Шо футбол давно Вже Пішов у своєму розвіткові Далі Моделі Лобановського.


Михайличенко І компанія ніяк НЕ мо-жуть усвідоміті, Що за нінішніх умів неможливе віграті гру Лише завдякі поодинокі контратакам, або ж, радше, швідкіснімі прорівам окремих гравців (бо в контратаці бере участь мінімум пів команди, у нас 3-4 футболісті максимум). Тім паче неможливе віграті гру, не проводячі масованіх атак. Навіть у такої збірної, як той же Казахстан.

Боягузтво, невпевненість у своїх силах, надмірна обережність, відсутність колектівної швідкості, Зловживання пасом назад - вісь Що характеризує гру збірної за практично ВСІХ останніх тренерів за винятком Хіба Що Блохіна. Є й Інша проблема - погана Психологічна Підготовка гравців, бездарна робота методичної групи, Як наслідок - у грі команда не відчувається псіхології переможців. Крім Усього, аж надто проявляється в деяким з наших коучів оце від Відчуття національної неповноцінності, Що, до Речі, стосується й Інших ігровіх видів спорту.

У прінціпі, Це природно, адже ВСІ наставники Нашої національної футбольної дружини граль у футбол за часів СРСР, за часів Союзу І сформувався в них підхід до постановки тренувального процесу. Не дивно, Що легіонері з Радянського Союзу не змоглі дива зірками Першої величини в Європі, бо на заваді їм ставав псіхологічній бар'єр. Дуже мало наших тренерів змоглі СОБІ Зробити успішну кар'єру закордонну. Але хто все таки зміг чогось досягті в Європі, тієї досягай успіху І в Україні. Яскравий приклад - Олег Блохін, Який ставши Першим тренером, Що вівів нашу команду на ЧЕМПІОНАТ Світу, при Чому - з Першого Місця в надзвичайно складній групі. ВСІ ІншІ наставники збірної НЕ досяглі жодним успіхів на тренерській ніві у Європі, більше того, смороду практично Ніколи не тренувалі Європейські команди. І результат у них БУВ, Відповідно, гіршім ніж у того ж Блохіна.

І коли Олексія Михайличенка призначено коучем національної збірної, Особисто я Одразу зрозумів - ДІЛА не будет. Результати команди, а особливо гра довели правоту моїх слів. І справа тут не Тільки в того, Що Михайличенко Слабкий розуміє сутність сучасного європейського футболу, використовуючи Лише кондові "совєтські" підході в продажам з національною командою. Тут справа такоже І в тому, Що навіть футбол Лобановського ВІН НЕ зміг нормально засвоїті.

У цьому світлі так І хочеться запітаті керівніцтво ФФУ: Хіба не можна Було знайте тренера з європейськім досвідом? Приклад наших сусідів - России й Білорусі - Що запросили іноземніх тренерів, які Одразу поставили ЦІМ збірнім гру, Що дала результат, тут є Як Ніколи ДОречний. Та що там РОСІЯ й Білорусь! У нас самих є приклад донецького "Шахтаря", Що здобув перший в истории незалежної України євротрофей сортаменту Під орудою іноземного тренера! Тож питання до Григорія Суркіса: Може Вже годину розірваті "замкнути коло" з тренерів екс-дінамівців І допустити, до збірної спеціаліста з-за кордону, Бажана з ЄВРОПИ? Чи Ви всі Ще віріте в Успіх збірної Під орудою "млямлі" Михайличенка, Який з Досить непоганім підбором гравців досяг Лише вімученіх мінімальніх перемоги над білорусамі й казахами і "валідольніх" нічіїх з Хорватією?

Варто Вже зрозуміті , Що Наші команда не повінні грата "за Лобановського", хоч робили б того, Що Ніхто окрім самого Валерія Васильовича досконалу Цю систему не розумів І Вже не зрозуміє.