Спонсори передвиборних компаній кандидатів у президенти, хто вони?.

Минулого тижня ЦВК затвердила календарний план заходів з підготовки до проведення президентських виборів. Претенденти на пост глави держави зможуть почати передвиборну агітацію не раніше 26 жовтня, хоча всі вони вже щосили рекламують себе з екранів телевізорів і білбордів. Правда, зараз витрати кандидатів будуть втричі менше, ніж на виборах 2004 р. ..

Минулого тижня ЦВК затвердила календарний план заходів з підготовки до проведення президентських виборів. Претенденти на пост глави держави зможуть почати передвиборну агітацію не раніше 26 жовтня, хоча всі вони вже щосили рекламують себе з екранів телевізорів і білбордів. Правда, зараз витрати кандидатів будуть втричі менше, ніж на виборах 2004 р.

Політики, які заявили про своє бажання балотуватися в президенти, сукупно витратять до $ 400 млн. Найбільше їх спонсори, виснажені кризою, просто не потягнуть.

Дороге задоволення

Вибори в нашій країні завжди проходили "по-багатому". За останній рік ЦВК тричі збільшував свій бюджет. У серпні запитуваний їм обсяг фінансування перевищив 1,744 млрд грн. Щоправда, днями кошторис була урізана до 1,27 млрд, з огляду на скорочення термінів проведення кампанії (з 120 до 90 днів) і плановане зменшення витрат на зарплату членів виборчкомів, яких буде менше, ніж очікувалося: на кожній дільниці повинні бути присутні по два представника від кожного кандидата. При цьому замість трьох десятків претендентів на президентське крісло їх (тепер це вже очевидно) буде вдвічі менше, оскільки далеко не всі бажаючі зможуть внести збільшений до 2,5 млн грн. заставу.

Проте навіть скорочена кошторис майже втричі перевищує витрати на організацію й проведення трьох турів голосування в 2004 р. (477 млн ??грн.). На тлі цієї цифри 470 млн., на урізання яких погодився ЦВК, виглядають несерйозно: зменшення зарплати працівників виборчих комісій, яка становить від 80 до 85% у загальній структурі бюджетних витрат, а також значне зниження вартості товарів і послуг в період кризи повинні були дати більшу економію. Для порівняння: президентські вибори 2008 р. в Росії, куди більшою за кількістю виборців, обійшлися федеральної скарбниці в 5 млрд руб. (Близько 1,33 млрд грн.) - Майже стільки ж, скільки українська ЦВК планує витратити на майбутню кампанію. Його нескромні запити поки задоволені частково: в головному фінансовому кошторисі країни 2009 р. на вибори закладено 712 млн грн. Відсутніх півмільярда немає і в проекті бюджету на 2010 р. За цими грошима уряд може звернутися в НБУ (в якості позики), ввести відстрочку оплати товарів і послуг до затвердження парламентом відповідних витрат, профінансувати за рахунок коштів, передбачених на інші бюджетні статті, або в черговий раз секвестувати виборчу кошторис.

Кандидатський мінімум

Нагальним є фінансове питання і для кандидатів у президенти. Згідно з даними ЦВК право голосу мають 36500 тисяч громадян. З них на дільниці, як показує практика, прийдуть не більше 75%, більше половини з яких - близько 14 млн українців - мають підтримати переможця. За підрахунками незалежних експертів, в 2004 р. кожен голос "за" в середньому обійшовся претендентам на пост глави держави в $ 5. Виходячи з цього неважко підрахувати, що для проведення результативної агіткампанії бажаючим отримати гетьманську булаву потрібно викласти не менше $ 70 млн.

За словами директора PR-групи Polittech Тараса Березовця, зазвичай виборчий фонд розподіляється наступним чином: 10% - на зовнішню рекламу, 40% - на телерекламу, 15% - на організацію поїздок кандидата для зустрічей з громадянами, виступів артистів, зміст агітаторів, 25-30% - на зарплату працівників штабів та представників у виборчкомах, решта - на інші витрати (хабарі або банальна крадіжка). Керівник Асоціації зовнішньої реклами Артем Біденко заявив, що в серпні-вересні всі вийшли з рекламною кампанією кандидати - Арсеній Яценюк, Юлія Тимошенко, Сергій Тігіпко, Віктор Янукович, Олег Тягнибок і Борис Тарасюк - витратили на білборди $ 1,5-2,5 млн. Поки це найбільш витратна стаття, яка дозволяє розрахувати кандидатський максимум витрат. Відповідно, за п'ять-шість місяців найбільш рейтингові претенденти витратять на зовнішню рекламу $ 10-12 млн. Тобто, виходячи з наведеної Березовця пропорції розподілу статей виборчого бюджету, загальна вартість кампанії може досягти $ 100 - 120 млн. Навряд чи хтось, з огляду на кризу, зможе мобілізувати велику суму. Хоча за нині діючим законодавчим нормам обмеження на розмір передвиборчого фонду кандидата зняті.

Практично всі претенденти на крісло глави держави зроблять ставку на віртуальну кампанію, вважаючи за краще звертатися до виборців з екранів і "бордів". "За сезон телевізійники виручать близько $ 100 - 105 млн", - вважає директор Всеукраїнської рекламної коаліції Максим Лазебник. Власники зовнішніх носіїв, за підрахунками Біденко, отримають близько $ 30 млн. З усіх кандидатів тільки спікер Володимир Литвин через брак коштів зробив ставку на пряме спілкування з електоратом. Тому його витрати не перевищать $ 20 млн. Найбільше витратиться на передвиборну агітацію Юлія Тимошенко, оскільки їй потрібно зрівняти розрив у рейтингу з головним конкурентом - лідером "регіоналів" Віктором Януковичем. Вона єдина в цьому році змогла дозволити собі гастрольний тур зірок вітчизняної естради, який потягне на $ 50 млн.

Спонсори стали скупуватими

У докризові часи спонсори часто вкладалися відразу в кілька політичних сил , намагаючись диверсифікувати ризики. Тепер же ставки в основному робляться на когось одного. До того ж у минуле відійшла і практика виділення живих грошей. Зараз бізнесмени воліють надавати "посильну допомогу", надаючи кандидатам свої приміщення, мережевий ресурс, ефірний час на підконтрольних ЗМІ, оплачуючи разові акції або регіональні агітаційні кампанії вподобаних претендентів. Нещодавні політичні спонсори перестали купувати і утримувати нерентабельні партії, вважаючи за краще виділяти кошти конкретним людям на реалізацію конкретних завдань.


Їм потрібні відчутні економічні блага на зразок участі у приватизації, отримання великих держзамовлень і пільг, посад у держструктурах, причому тут і зараз. Тому в найкращому положенні виявляються кандидати при владі: Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко.

Серед "титульних спонсорів" Президента - члени його сім'ї, ряд депутатів і губернаторів. Можлива медійна підтримка з боку колишнього радника глави держави, власника холдингу "Главред-медіа" Олександра Третьякова. А ось допомоги від Дмитра Фірташа (RosUkrEnergo) вельми скромні: його бізнес - і вітчизняний, і зарубіжний - розгромлений. З подачі Юлії Тимошенко він вважається також одним з інвесторів передвиборної кампанії Арсенія Яценюка. Зокрема, ще й тому, що в сферу впливу Фірташа входить ДАК "Кримський Титан", гендиректор якого Євген Дмитрієв - один із знакових представників буковинського земляцтва, що вивів Арсенія Петровича на велику орбіту. Засоби Яценюк отримує від діаспори через фонд Open Ukraine. Нині його підтримує і російський бізнесмен, власник "Альфа-груп" Михайло Фрідман. Колишні інвестори проекту - Віктор Пінчук і Сергій Тарута (ІСД) - за настійною рекомендацією Юлії Тимошенко відійшли від справ. Леонід Юрушев (Кременчуцький сталеливарний завод) не стільки допомагає колишньому спікерові матеріально, скільки виступає в якості "манка" для інших. Втім, залучати нових спонсорів Яценюку стає все важче. Інтерес до нього останнім часом сильно впав (у тому числі і через відсутність підконтрольних фракцій у парламенті і місцевих радах, а також впливу в органах влади).

Зате Юлії Тимошенко допомагають охоче. Зокрема, заступник голови фракції НСНУ Микола Мартиненко і депутат Давид Жванія (ЗАТ "Брінкфорд). Не дарма їх люди нещодавно отримали посади в податковій, ряді держкомісій і комітетів. Можливо, серед спонсорів Юлії Володимирівни з'являться й інші інвестори "Народної самооборони" - представники лужниковської угруповання: співвласники компанії VS Energy Олександр Бабаков (депутат Держдуми РФ) і Михайло Воєводін. Опосередковано підтримати її готові і "регіонали" - представники "червоного директорату": В'ячеслав Богуслаєв - власник ВАТ "Мотор-Січ", що увійшов до числа підрядників на модернізацію ГТС, Григорій Скудар - фактичний господар ЗАТ "Новокраматорський машинобудівний завод", отримав велике держзамовлення, Микола Янковський - директор концерну "Стирол", якому надані пільги на оплату газу, а також господарі шахт, які беруть участь у держпрограмі з підтримки вугільної галузі. Це дозволить прем'єру згладити фінансові проблеми, що виникли після відходу з традиційної спонсорської команди Костянтина Жеваго (група "Фінанси і Кредит"), Василя Хмельницького (ЗАТ "Київська інвестиційна група") та Ігоря Коломойського (група "Приват"). Відносини з останнім розладналися після невдалої спроби придбати Одеський припортовий завод разом з компаніями, афільованими з РАО "Газпром". Тому російських грошей пані Тимошенко теж, очевидно, поки що не видно.

Основний спонсор "регіоналів" Рінат Ахметов досі не виділив коштів на кампанію Віктора Януковича. Фінансово допомагати лідеру партії готові лише близькі йому представники ПР. Зокрема, мери міст, що отримали фінансування на Євро-2012: Донецька - Олександр Лук'янченко та Харкова - Михайло Добкін. Погодився на співпрацю з Віктором Федоровичем і столичний градоначальник Леонід Черновецький: всіма київськими передвиборчими штабами Януковича керують люди, близькі меру. Крім того, Леонід Михайлович, відверто недолюблюють прем'єра, підтримує протистоїть їй "Свободу" Олега Тягнибока, яку спонсорує і Коломойський. Лідерові КПУ традиційно допомагає власник "Енергетичних систем" Костянтин Григоришин, вливання якого будуть скромніші колишніх, як і внески у спільну справу обтяжених бізнесом членів партії. Серйозно підірвав матеріальний добробут червоних демарш керівника кримської організації партії Леоніда Грача. Щоправда, Москва, зацікавлена ??в посиленні свого лобі в АРК для збереження Чорноморського флоту, пообіцяла виділити живі гроші під його проект, однак поки Симоненко не одержав навіть звичайного замовлення на лобістські послуги. Після створення лівого блоку, до якого увійшов і СЛС Василя Волги, лідер комуністів може розраховувати лише на допомогу спонсорували Волгу панів Ахметова, Клюєва і Андрія Деркача ("Енергоатом", "Укратомпром").

А от колишній власник групи "ТАС" Сергій Тігіпко гуляє на свої. Однак розпродаж його бізнесу гальмується через кризу. Екс-банкір фактично "захопив" Трудову партію України. Після її "розлучення" з Народною партією спонсор ТПУ Василь Хмельницький відмовився від подальшого фінансування. Володимира Литвина мав намір підтримати росіянин, голова ради директорів АФК "Система" Володимир Євтушенков. Але поки спікер опирається лише на своїх братів і, як більшість кандидатів, намагається домовитися про фінансування регіональних штабів із заможними людьми на місцях.

Власник найбільшої в Україну медіаімперії і корпорації "Інтерпайп" Віктор Пінчук буде різною мірою підтримувати практично всіх провідних кандидатів, надаючи їм ефірний час. Зараз він не фінансує навіть свою стару протеже Інну Богословську ("Віче"), що вийшла з ПР. Їй допомагає депутат Держдуми РФ, "єдинорос" Дмитро Саблін. Однак з російськими грошима нині проблеми. Зарубіжні спонсори теж не хочуть вкладати кошти в розкручування непрохідних кандидатів: у кращому разі віддачі від цих проектів слід очікувати не раніше ніж через три роки - в 2012 р. Та й то, якщо представляють їх політикам вдасться пройти до парламенту. До цього часу інвесторам доведеться вкластися у вибори місцевих рад у 2010 р. і мерів в 2011 р.