Україні не вистачає Інтернету.

України ледве-ледве задовольняє існуючі потреби всесвітньої мережі і не готова до онлайн-сервісів завтрашнього дня. До таких висновків прийшли вчені з університетів Oxford і Oviedo в результаті проведення спільного дослідження, присвяченого аналізу якості широкосмугового доступу в інтернет у різних країнах.

України ледве-ледве задовольняє існуючі потреби всесвітньої мережі і не готова до онлайн-сервісів завтрашнього дня. До таких висновків прийшли вчені з університетів Oxford і Oviedo в результаті проведення спільного дослідження, присвяченого аналізу якості широкосмугового доступу в інтернет у різних країнах.

Фахівці університетів Oxford і Oviedo досліджували якість широкосмугового доступу в інтернет у різних країнах світу . Для наочності вони розділили зростання інтернет-ринку на дві хвилі: перша почалася в 2000 р. і закінчиться до 2010 р., а друга - почалася зовсім недавно і триватиме аж до 2015 р. і далі.

Як вважають експерти, перша хвиля характеризується появою таких сервісів, як первинні соціальні мережі; відео онлайн, IPTV і відеочатінг (всі три послуги низької дозволу); обмін невеликими файлами. Ці послуги зажадали невисоких технічних характеристик мережі. За даними дослідження, для зазначених сервісів вистачає швидкості download (прийом даних) - 3,75 Мбіт/сек., Upload (передача даних) - 1 Мбіт/сек., Latency (час очікування пакета даних, за яке він доходить від джерела до пункту призначення) - 95 мсек.

Друга ж хвиля розвитку інтернету принесе з собою поширення візуалізованих соцмереж, відео онлайн і IPTV в режимі High Definition, обмін "важкими" файлами, візуальне присутність споживача. Технічні вимоги тут вже будуть істотно вище: download - 11,25 Мбіт/сек., Upload - 5 Мбіт/сек., Latency - 60 мсек.

Вчені постаралися зробити висновки, наскільки світ готовий до другої хвилі . Вони вивели показник - broadband quality score (BQS, рівень якості бродбенду), який вираховується, грунтуючись на вищенаведених показниках, і вимірюється в балах. Для першої хвилі розвитку інтернету пороговий рівень BQS - близько 30, а для другої - 50 балів. Oxford і Oviedo використовували дані ресурсу speedtest.net для всіх регіонів. Всього було використано 44 млн. тестів.

З'ясувалося, що в 2009 р. тільки дев'ять країн світу потрапили в підгрупу "Готові до завтрашнього дня". Це Корея, Японія, Швеція, Литва, Болгарія, Латвія, Голландія, Данія та Румунія. До речі, в 2008 р. цей список складався тільки з однієї Японії. Україна за рік з групи "Нижче необхідного рівня додатків" перемістилася до групи "Відповідні вимогам сьогоднішніх програм").

У загальному заліку з 66 країн ми опинилися на 39-му місці у цьому році (а у минулому - на 44-му). Втім, університети оцінили і темпи зміни рівня якості інтернету 2008-2009 рр.. У цьому списку Україна опинилася на 52-му місці. Адже за рік з показника 23 бали ми просунулися до 28 балів. У топ-100 міст світу за BQS потрапили два наші міста - Харків (78-е місце) і Київ (89-е місце). На розвиненість інтернет-простору сильно впливає проникнення швидкісного інтернету. А в нас воно, як відомо, знаходиться на досить низькому рівні - 9,1%.




На загальному тлі інтернет-розвиненості країн Україна виглядає досить скромно. Хоча якщо повернутися до історії років на 18 назад, то ми побачимо, що країна отримала від СРСР досить непоганий базис для подальшого розвитку наземних комунікацій. Тоді ще не було єдиного "Укртелекому", а існували окремі структури зв'язку.

Примітно, що ще в 1991 р. загальна кількість номерів телефонів становило 7,63 млн., що становило 14,6 номери на 100 жителів. До 2000 р. тривав процес створення ВАТ "Укртелеком". І в цьому ж році було розпочато приватизаційна програма головного підприємства зв'язку країни.

І ось минуло майже 10 років, і ми бачимо - ВАТ так і не змогли продати з політичних причин. Замість цього "Укртелеком" постійно отримував допріватізаціонние преференції, так чи інакше гальмували становлення приватних операторів. Наприклад, розпорядження національної кабельною каналізацією електрозв'язку, доступ до якої іншим компаніям ускладнений її єдиним власником - ВАТ. Ще одна преференція, видана "Укртелекому" в 2005 р., - це єдина в країні ліцензія на мобільний зв'язок третього покоління - 3G (UMTS).

У Європі ця технологія є базисом для так званого мобільного бродбенду . У нас вона так і залишається в зародковому стані, оскільки прямий доступ до UMTS мають лише 330 тис. сім-карт з 55 млн. існуючих.

Як результат, ми маємо один з найнижчих рівнів broadband- проникнення в Європі. "Укртелеком", природно, робив і робить кроки в напрямку розвитку широкосмугового інтернету. У результаті компанія надає цю послугу вже близько 700 тис. клієнтам. Але коштів на модернізацію мережі з приходом кризи стало дуже мало. І ВАТ доводиться використовувати для ШПД застарілі технології на основі мідних ліній, в той час як на світовому ринку триває бум інтернет-рішення FTTB (Fiber-To-The-Building - оптоволоконна лінія в будинок).

Подібна ситуація з Бродбенд, як з фіксованим, так і з мобільним, дала шанс деяким невеликим мобільним ШПД-проектам підзаробити на ринку з підвищеним попитом і вкрай низькими можливостями. Крихітні в порівнянні з GSM-операторами і "Укртелекомом" компанії, що працюють у непоширених в нашому регіоні стандарті CDMA, кілька років тому почали активно (у міру своїх можливостей) просувати бездротове мобільне підключення комп'ютерів до мережі. Втім, можливості помітили не тільки вони. Як відомо, минулого місяця в Києві стартував перший оператор мобільного WiMax - Freshtel.

Ці оператори дістали, так би мовити, право першої ночі з абонентами, спраглими швидкісного інтернету, в умовах, коли фіксований ШПД і UMTS слабодоступни . Мабуть, головне завдання для них зараз - встигнути відбити вкладені гроші, поки не припливли кити. А згодом постаратися продатися великим проектам, які бажають швидко завоювати ринок.

Істотною проблемою у цьому може стати несумісність технологій, маленьких і великих. Та й швидко заробити гроші на інтернет-доступі стало істотно важче з огляду на те, що споживча здатність населення різко знизилася.