Любіть дітей! Тільки любов рятує.

Вагітність моя була дуже Ждана, ми з чоловіком прожили 4 роки. І кожен місяць із здриганням я чекала, що менструація не прийде, але вона приходила по годинах.

І ось одного разу, вони не прийшли і я кинулася в аптеку за тестом, прилетіла на роботу, і відразу зробила тест . Коли побачиш 2 яскраво червоних смужки, просто не повірила своїм очам.

Після обіду відпросилася з роботи, помчала до лікаря.

Зробили УЗД, і о диво - я вагітна.

Вагітність проходила важко, токсикоз, тиск і ще купа болячок.

Пологи порахували на 10 червня. Лягати заздалегідь я не хотіла, тому що під час вагітності два рази лежала на збереженні.

10 число пройшло, 13,15, 17 я пішла до лікаря, вона природно мене насварила і направила в пологовий будинок. Ми з чоловіком приїхали в 16 годин, мене оглянули в приймальні, і з'ясувавши що у мене тиск 150/100, визвилі лікаря з родблоке. Вона мене оглянула і сказала, що спробують збити тиск, а якщо не зможуть, будемо народжувати.

Я хотіла вийти до чоловіка, але мене не пустили, сказали що все самі передадуть.

Мене переодягнули (клізми не ЗРОБИЛИ), повезли на каталці в пологове відділення. Коли мене підняли, я злякалася, тому-що з сусідніх блоків, лунали, умопомрочітельние крики, хто щось просив що б їй зробили кесарів, а її вмовляли ще потерпіти.

Мені поставили крапельницю і сделалім укол. Але не тут то було, тиск поповзло вгору, і ми вирішили народжувати. Мені зробили пару уколів, і прокололи міхур. А вод практично не було. Як потім з'ясувалося, міхур був прорваний зверху, і води відходили вже кілька днів, а я цього не помічала.

Через деякий час у мене почалися перейми, такі слабенькі, але доволі неприємні. Я навіть змогла поспати години півтори, а після того як прокинулася нічого не відчувала, лікар зробив ще один укол стимуляції, і хвилин через двадцять процес пішов, немає було не особливо боляче, неприємно-так, але не боляче. Лікар мені потім казала, що це через тиск, до того времяні воно в мене вже було 170/120.

Десь після півночі, я почала відчувати потуги (але як я говорила мені не робили клізму, забули напевно, я не знала що це точно).

Мені поставили апарат для прослуховування сердце6іенія дитини, і виявили, що коли у мене сутичка у нього сердце6іеніе падає до 60 ударів на хвилину.




Викликали дитячого лікаря і зав пологового відділення, вони оглянули мене, послухали дитини, і вирішили що народжу сама.

На початку другого ночі мене переклали на стіл, так як я вже навіть головою немогла рухати, тужитися хотілося страшно, але мені не дозволяли. Нарешті мені дозволили, і звідки у мене взялися сили. Перший раз коли я тужілась вийшла трохи головка, що стояв поруч зі мною анестезіолог тримав мене за руку, і забороняв мені гарчати. На другий потузі, головка вийшла повністю, а на третій Ваня вийшов весь. Пуповину обрізали моментально і його забрали. Він не плакав і не ворушився. Мені стало дуже страшно. І в цей момент мені зробили снодійне, коли я практично вирубалась, я почула голос акушерки, яка сказала:

-Хлопчик, вага 2950.

Прокинулася я вранці, що і як зі мною робили не знаю. Дуже боліла голова, страшенно хотілося пити, я все ще була з крапельницею і в родблоке.

У 9 ранку до мене прийшов дитячий лікар, і сказав що мій Ванюшка лежить в реанімації. На штучної вентиляції. Що за ніч у нього було дві зупинки серця, але зараз стан стабілізовано.

Мене перевели в абсервацію, де мамам тільки приносять дітей на годування. Ввечері мені дозволили встати, і я пішла до мого хлопчика.

Він лежав у невеличкій кімнаті, в кювезі. Весь у датчиках і крапельницях. Мені стало так погано, але медсестра яка спостерігала за малятами, сказала що раз він вже добу прожив, буде жити ще дуже довго.

Нас ніяк не могли перевезти до лікарні, не було місць. За цей період у Вані розвинулася пневмонія. На 8 день нас всі забрали, завдяки зав.детского відділення, вона прийшла на летючку і сказала, що якщо нас сьогодні не заберуть, вона відмовляється працювати до тих пір поки ми не поїдемо.

Як ми далі поневірялися по лікарнях окрема тема, але все закінчилося добре. Дитина наш без будь-яких відхилень і здоровий, за що всім велика подяка. А саме велике спасибі гінеколога-акушера Катерині Спартаковне, яка врятувала мого дитини.

Ваня народився 18 червня 2004р.

Дорогі Мами і Папи, любіть своїх дітей, тільки любов рятує.
pastila (собачка) pop3.ru