Приймальне відділення пологового будинку було пустельним.

Приймальне відділення пологового будинку було пустельним, а самі двері з табличкою "Для породіль" непристойно широкою. Чоловік залишився чекати мого швидкого повернення.

За широкою дверима мене поклали на кушетку і виробили звірячий огляд, від якого живіт став хворіти сильніше. Не знаю навіщо, ще раз поголили і веліли дертися на носилки з коліщатками (не знаю як правильно вони називаються). Так чудово було, мене везуть, а я роздивляюся стелю, палати і кімнати. Завезли мене в якийсь холодний кабінет з гінекологічним кріслом і жорстоким чином прокололи міхур. Води виявилися нормальними, кесарів відразу відпало.

Далі починається найцікавіше. Прикотили мене в родблоке. Там було чотири ліжка (з них три зайняті) і натовп лікарів. Дівчина на проти мене чомусь сильно кричала, а лікарі веліли їй тужитися. Перший мій питання було "А чого, народжувати тут будемо?" Мені нічого не відповіли, а ту дівчину переклали на носилки і повезли в невідомому мені напрямку. Лікарі пішли, залишилася тільки медсестра, стало тихо. На другий ліжку дівчину рвало, у дівчини на третій схоже були сильні перейми, ну а на четвертій лежала я і дивувалася, чого ж вони так всі кричать і чому мені не боляче. Потім мені зробили клізму, від неї сутички стали чимдуж. Через годинку дівчину з другої ліжка теж відвезли. Мої сутички стали сильнішими (ось тоді-то я й зрозуміла, що вночі у мене були слабенькі схваточкі). У перервах я балакала з дівчиною з третьої ліжка. Потім стало не до розмов. Якщо сказати що було боляче, то нічого не сказати взагалі. Сусідку відвезли, медсестра пішла їсти, я залишилася одна.От відчаю я стала підвивати пісеньки, гудіти.

Прийшла лікар і поцікавилася як я, подивилася відкриття, виявилося 6,5 см.


Сказала що знеболювання робити пізно і доведеться народжувати так. Над дверима висіли великі електронні годинники. Час був як гумове. Воно тяглося повільно-повільно. Сутички поступово перейшли в потуги. Прийшла лікар і ще раз подивилася розкриття, виявилося що повне, але голівка дитини не пройшла якийсь родовий канал. Медсестра притягла крапельницю з окситоцином, і мої муки збільшилися у два рази. Мені стало здаватися, що мене ось-ось розірве. Потім попросили тугіше пару раз, привезли вже знайомі мені носилки на коліщатках і повезли. Привезли мене в пологовий зал. Поклали на спорудження, чимось нагадує половинчату ліжко. Прибігла зграйка різних лікарів. Мені на ноги наділи забавні гольфи на шнурочках, намазали йодом і стали командувати, коли тужитися.

Темочка народився з другої спроби. Коли мені його показали він почав видавати жалібні нявкають звуки. Далі все відбувалося дуже просто. Хвилин через 15 попросили тугіше ще разок, народилася плацента. Поки темку мили-гріли, я задоволена собою валялася з льодом на зниклому пузі.

Після всього, нас відвезли у відділення «Мати і дитина», де ми пробули чотири дні.

Артем народився раніше терміну, але ознак недоношеності у нього не знайшли. Вага 3260, ріст 50. Виглядає він як цілком доношена дитина. Мені потім лікарка сказала, що якщо б я доносила до покладеного терміну, то одним маленьким разрезіком справа б не закінчилося. Прав виявився дядько Донів, коли сказав що народжу раніше)))

Зараз ми вдома, Артемка дуже спокійний, їсть добре (тттссс)

Усім беремешечкам я бажаю легких пологів і чарівних діточок.
08.01.2003
kno (собачка) land.ru