Безкоштовні пологи в свіжовимитої пологовому будинку № 29.

Неділя 19 вересня. У мене була страшна паніка, що відійшли води. Після докладного третирування дорогою конференції, лікаря з 10 пологового будинку, з яким ми ось тільки повинні були домовитися, близьких людей, батьків і інше і інше, я дійшла висновку, що все таки ми не народжуємо. Понеділок 20 вересня. О 7 годині ранку відійшла пробка і почалися слабенькі, але досить впевнені сутички проміжком в 10-12 хвилин. Подзвонили лікаря в 29 пологовому будинку, у якій народжувала моя тітка і яка до цього моменту була у відпустці, а пологовий будинок був благополучно закрито на мийку, з лікарем я хотіла домовитися про платні пологах, але не встигла познайомитися. Пологовий будинок відкривався з мийки в цей ранок 20 вересня. Лікар дуже мила жінка з золотими руками Комарова Олена Євгенівна погодилася прянть нас і сказала їхати в пологовий будинок. Їхали ми туди через весь центр в понеділок вранці - представляте що було на вулицях серед машин? Приїхали ми в пологовий будинок, лікар мене подивилася і сказала, що відкриття 2 пальці, але народжувати ми сьогодні, швидше за все не будемо, просто треба залишитися в пологовому будинку, а потім я скоро і народжу. Задає мені питання - чи буду я укладати контракт з пологовим будинком (а воно мені треба??), Я їй відповідаю, що мені хотілося б особисто з вами домовитися, а вона мені (я випала в осад) зі мною особисто домовитися не вийде, тому що якщо пологи будуть у неробочий її час я не приїду ((ОФФ Ну лягли ми з пузом (ще поки що) в пологове відділення, де крім нас нікого не було)). І в 14:00 я розумію, що сутички то через кожні п'ять хвилин)) о 15:30 звернулася до акушеркам про заклик лікаря, КомароваЕЕ вже пішла додому і тому мене дивилася інша лікар. Вона подивилася розкриття все теж, але відправила в родову - народжувати. Схваткалісь ми довго, наполегливо і дуже боляче.


Весь цей час до мене приходили акушерки, лікар ординатор і ще пара якихось незрозумілих мені особистостей. Що я співала під час сутичок і як на кого лаялася опустимо. Рідні дошкуляли мене дзвінками по телефону, акушерки вкололи мені но-шпу, потім анальгін, потім якийсь еу чи то пугач, чи то ще якусь фігню, але легше не стало. Близько 20:00 виявилося, що шийка на тому ж розкритті, а я то дурочка подумала, що ось зараз ми вже й народимо)) ХА. У 8 вечора прокололи міхур. Причому проколювала, я вже потім зрозуміла якась студентка)) (там же кафедра РУДН). Потім шийка стала повільно, але вірно розкриватися, коли прийшла пора тужитися ми з пузом влізли на крісло і, після довгих і жахливих криків на всі пологове відділення і всього лише 5 потуг, 21 вересня 2004 року в 1:15 народився мій малюк, обвитий пуповиною , аж дворазово (ось така я засранка, і тяглася і вгору руки піднімала під час сутичок). Вагою 3340, зростом 51 см, 8-9 по Апгар. Мені його відразу виклали на живіт, але до грудей не прикладали, молозива зовсім не було, потім мене зашивали під новокаїном (чуть чуть задня стінка матки і губа) відбулася, як кажуть легким переляком, а мій ЛЕХА лежав під лампою і не плакав. Потім ми поїхали спати окремо (пошкодували мене і дали виспатися) і принесли мені його тільки рано вранці о 6:30. З тих пір ми нерозлучна пара. Виписували нас на четверту добу, тому що виявилося що довше (тттчнс) нам там робити нічого. На виписку приїхали бабусі, тато, тітка з дядьком і двоюрідні дядьки, одному з яких всього то 5 місяців. Ось так ми народилися абсолютно безкоштовно (не рахуючи тортів) в пологовому будинку при лікарні 29. Величезне спасибі Комарової Олені Євгенівні за те що поклала і навчила зціджуватися руками, акушерок Світі і Оленці, дитячої сестрі Марині і САМОМУ офигительно педіатра світу. 23.12.2004 govarda (собачка) mail.ru