Ось вже два роки як я щаслива мама.

Здравствуйте, матусі і ті, хто збирається ними стати. Прочитала тут купу розповідей про пологи і вирішила написати свою, може бути не дуже оригінальну, історію, але для мене вона найважливіша в моєму житті.

Народилася моя донька 2 роки тому. Вагітність проходила досить-таки легко. У мене не було токсикозу взагалі і особливих проблем з виношуванням теж, що дивно, тому що перша моя вагітність закінчилася викиднем на 5-му тижні.

Через півроку після цього ми зробили ще одну спробу і вона виявилася вдалою. Пологовий будинок ми не вибирали, тому що в принципі у нас в місті вибирати нема з чого. Живемо ми в центральному районі м. Сочі і народжувала я в єдиному пологовому будинку в нашому районі. Лікаря нам порадили знайомі, ближче до кінця терміну ми з нею познайомилися й останні тижні я ходила на огляди до неї.

У ЖК мені поставили термін пологів 29 червня. Але вже були перші числа липня, а моя донька не хотіла покидати тепленьке насиджене місце. Треба сказати, що наш пологовий будинок був у цей час на реконструкції і тому функціонувала тільки половина будівлі. 4 липня моя лікар поклала мене в патологію, чекати пологів. 6 липня, з ранку, вона мені поставила якийсь ковпачок, щоб стимулювати пологи (УЗД показувало, що плацента починала старіти).

Після цього у мене заболів живіт (як під час місячних), дівчата по палаті радісно констатували, що все пора народжувати. Десь через годину живіт хворіти перестав і я зажурилася, тому що мені вже хотілося скоріше народити. Тиск у мене було в нормі, набряків не було, і лікар відпустила мене на вихідні додому, сказавши, якщо що відразу телефонувати їй. У суботу 7 липня, ввечері, я відчула перші перейми, вони були дуже слабкі і я через недосвідченість нічого не зрозуміла.

Всю ніч я погано спала, бігала без кінця в туалет, було таке відчуття, що постійно хочеться по-великому. 8 липня, годин в 7 ранку з'явилися виділення.

Я подзвонила лікаря і вона сказала приїжджай. Мене привезли в пологовий будинок мої батьки і чоловік. Мене подивився черговий лікар і сказав, що сьогодні народиш. Чомусь мені зовсім не було страшно. Я зраділа, що нарешті-то я побачу свою доньку (на УЗД сказали, що це дівчинка) і нарешті-то мене ніхто не буде ночами пхати в животі, тому, що по початку це було дуже здорово відчувати, але під кінець у мене вже хворіли всі нутрощі, тому що моя дівчинка досить велика, а я худа.




Мене відвели в родове відділення. Приїхала моя лікар. Подивилася мене на кріслі і сказала, що з такими переймами я буду народжувати ще добу. Для початку вони мені прокололи міхур. Відійшли води. Їх було багато, навіть сама лікар сказала це. Потім мені вкололи щось підсилює сутички. І понеслося. У період між переймами я засинала, тому що всю ніч погано спала. У якийсь момент мені запропонували вколоти знеболювальне, я погодилася, тому що у мене не було сил, мені хотілося поспати. Знеболювальне діяло не довго, але я хоч трохи відпочила.

Взагалі все відбувалося як у тумані. Десь о 14.30 почалися потуги. Потуги виявилося набагато легше переносити, ніж сутички. І о 15.05 з'явилася наша красуня. Вага 3900 г, зріст 55 см. Відразу ж мені поклали її на живіт і я її обняла. Це було таке невимовне щастя і полегшення. Відразу ж пройшла вся біль.

Маленьку поклали на стіл. Вона так бідна плакала, поки її не сповиє, тоді вона заспокоїлася. Потім її поклали поряд зі мною на каталку, прийшли чоловік і батьки подивитися на нового маленького члена нашої сім'ї.

Потім нас перевели в післяпологове відділення. У палаті було нас 5 чоловік (тому що, як я вже згадувала, половина пологового будинку була на реконструкції, і в палати поставили додаткові ліжка). Діти в дитячому відділенні. В цілому мені сподобалося, я очікувала набагато гіршого, судячи з розповідей. Пологи, як виявилося, не такий страшний і болючий процес. Головне налаштуватися на краще і нічого не боятися, а ще слухати і робити те, що кажуть лікарі.

У пологовому будинку теж в принципі нормально, звичайно може можна було б і краще, сподіваюся після реконструкції там буде добре. З особливою брутальністю персоналу не зіткнулася, в основному медсестри були привітними. На третій день нас виписали додому.

І от уже два роки як я щаслива мама. Наша Юля зростає красивою, здоровою і веселий, під стать своєму імені.

Jamalin (*) yandex.ru
31.08.2003