Героїчні пологи.

Кажуть, чоловік усе життя готовий розповідати про свою "героїчну" службу в армії, а жінка - про свої не менш героїчні пологи. Ось і мені захотілося поділитися, як це свого часу було - ви вже вибачте мене, балакучу. Просто з того моменту у мене залишилося стільки питань!

Води відійшли в 6 ранку, але сутичок не було. Потім приїхала швидка, я лежала на ліжку, бо так веліла моя лікар, яка говорила, що води потрібно зберігати. Мене отматерілі, що я "розляглася як бариня", але я й вухом не вела.

В одному пологовому будинку сказали, що скоро народжувати, але звеліли їхати в інший, тому що дитина трохи недоношений і років мені забагато (30). Поїхали в іншій - весь цей час ніяких сутичок я не відчувала і всюди одразу лягала, скрізь мене лаяли і ніде я вухом не вела - лежала.

Пішла в передпологову, час 10, сутичок немає, болю немає. Через хвилин 20 почалися перейми, як місячні, але тільки трохи болючіший.


Я стала ходити, стогнати і терти поперек. Тепер акушерки просили мене лягти, але мені не хотілося, і я ходила.

Сутички тривали півгодини, весь цей час я ходила і єдине, чого хотілося - залишитися одній. Сама пішла в родблоке, хоча всіх інших туди возили. Почала і там ходити. Нарешті, акушерка сказала - лягай на крісло, а то зараз дитина вискочить. Я лягла і вродила, слав Бог, не посуху, а видно з тими водами, що дбайливо зберегла. Але знову-таки, дихати мене вмовляли глибоко, і я чувтствовала, що це мені заважало - хотілося дрібно, по собачому.

Нещодавно я обсказала свої пологи одному гінеколога, він сказав, що таких маленьких сутичок не буває , лежати до пологів чи ні він не знає, а щодо дихання - єдиної думки немає. Що пологи були стрімкими і це не дуже добре.

Ось так я і не знаю, "правильно" народила чи ні :))). А було це 7 років тому ...