Кесарів розтин з епідуральної анестезією.

14 серпня в 9 годин 1 хвилину з'явилося на світ саме чудове істота на світі - мій улюблений синулька Егорочка. Важили ми 2870, зріст 51. Сьогодні при виписці з пологового будинку, ми важили вже 2890, що дуже радує.

Егорушка народився з цієї дорослої зачіскою - дуже волохатий і ... руденький, як мама:). Ніколи не забуду захоплення всіх, хто бачив його в ці дні. Колір волосся дійсно очманілий! Крім того, Єгор виглядає як маленький чоловічок, дуже серйозний і зосереджений. Іноді посміхається (поки неусвідомлено, звичайно), дуже миленький карапузик.

У пологовому будинку була невелика еритема, але вже пройшла. Желтушка не було. Пупочек скоро заживе зовсім, і ми будемо тоді зовсім дорослі.

Молоко у мене прийшло через три доби (що для кесаревого розтину просто супер, тому що зазвичай це відбувається на 4-5 добу). Зараз основна наша проблема - налагодити з Єгором контакт і повне взаєморозуміння з питання годівлі. З правого грудьми проблем немає, а от ліву нам якось недоречно брати, не виходить так, як треба, через що мамі дуже боляче, сосок болить: (Але сподіваюся, це лише справа практики.
Як все почалося

13 серпня на ніч дивлячись мені закортіло поїхати ночувати на квартиру до чоловіка (де він робив ремонт вже другий тиждень, у зв'язку з чим я його не бачила зовсім ...). У 11 вечора я, незважаючи на вмовляння моєї мами "не робити дурниць", взяла тачку і поїхала до чоловіка. Доїхала добре. На квартирі лежала пару годин на дивані, поки чоловік клав у ванній плитку. Якраз коли він закінчив і ми вирішили, що спати пора (це було в першій годині ночі ), я, все ще лежачи на дивані, відчула, як щось всередині мене "ухнуло" (не лопнуло, а саме ухнуло). І як-то відразу зрозуміла, що це лопнув плодовий міхур. Я встала, прийшла до чоловіка і спокійно сказала, що "здається, води зараз відійдуть". Услід за цим полилося, як з відра.

Оскільки всі речі ребенкіни, мої і чоловіка знаходилися зовсім в іншому місці, мої документи та обмінки - теж, потрібно було терміново їхати за всім цим. Речі у мене зібрано не були (не очікувала, що так все станеться) ... Загалом, подзвонили ми друзям, щоб вони відвезли нас за речами, а потім і в пологовий будинок і, поки чекали машину, я попередила маму, що зараз заїду за шмотками, і зателефонувала лікаря. Спочатку мене трошки пофутболілі (лікарі посилали мене один до одного - типу чергую не я по пологовому будинку, а лікар така-то), поки мені не набридло і я не сказала, що мені пофіг , хто там де чергує і я хочу знати, що повинна робити в даній ситуації. Коротше, лікар, яка насправді чергової і не була, "взяла" мене. Мені було наказано з'явитися за неї додому на машині до п'ятої години ранку (а було вже два).

Сутички почалися в мене тільки в машині. Нерегулярні (так і буває, коли сідничному передлежанні). То по 20 секунд, то за три з половиною хвилини. Наскільки я знаю, теоретично "нормальні" сутички - по 45 секунд. Так ось що я скажу: 45 секунд витерпіти РЕАЛЬНО. А ось 3-3,5 хвилини ... бліннн ... Коротше - дупа (соррі).

Приїхали ми за речами, залишали в сумки все, що було (слава Богу, що хоч перепрати дитячі дрібнички я встигла напередодні!), а чоловік мій вимився (після ремонту ж!), я спробувала теж обполоснутися (але з переймами і постійно поточними водами це нереально). Ми навіть спробували мене поголити (самі знаєте де), але мало що з цього вийшло.

До речі, кишечник очистився сам ще при відходження першої "порції" вод.

Поїхали ми за лікарем. Сутички були страшними по больовим відчуттям (ті, що довгі, короткі терпіти цілком реально). Забравши лікаря, приїхали в пологовий будинок.
передпологової підготовки

Клізма. Проклізмілі мене дуже здорово. Зовсім без неприємних відчуттів (не рахуючи, звичайно , що йдуть час від часу сутичок).

При заповненні документів без приколів не обійшлося: справа в тому, що мій паспорт знаходиться в міліції на обміні (прізвище я міняла), і якраз в день пологів я повинна була за ним з'явитися. Не судилося, як ви розумієте. Коротше, хто я - Панишко або Покровська? Як бути з документами? Загалом, народжувала я на підставі свого закордонного паспорта:).

Жахливе справа - дивитися на кріслі розкриття. Бр-р-р-р ... Боляче. Особливо якщо сутичка йде. Коли ми приїхали в пологовий будинок, шийка у мене була повністю згладжена і готова, розкриття було 2см.

Чоловік перетягав наші речі в передпологову палату, і я туди піднялася після всіх процедур попередніх.

У палаті я намагалася переносити перейми так, як звикла це "тренувати" на курсах: лежачи пузом на м'ячику. Виявилося - боляче і хріново. Масажі ніякі не допомагали, хоч з Міралгіном, хоч без. Сутички були без вираженої періодичності, але тривалі і одна за одною іноді. Стало зрозуміло, що якщо так піде і далі, то до потуг я просто не буду мати сил тужитися.

Тут ще лікар зауважила, що я не виголена, де належить, і пригнала женщінку (ту, що клізма мене ) мене голити. Нічого страшного в цій процедурі немає! Не боляче, не неприємно, не ... Все добре. Але: весь час гоління в мене йшли сутички, дуже болісні. Ось це жах.
Процес

Коротше, ми переносили сутички, поки розкриття не стало 6см. Виходить, що з 5 ранку до 7 ранку розкриття неслабо так сталося! Всього за 2 години - цілих 4см!

А в 8 ранку я лягла на кесареве. І ось чому.
Приколи невеселі

Моя лікар в ЖК вперто схиляла мене на кесарів. Мотивація: тазове передлежання, великий дитина, помірне маловоддя (тобто, при маловодді дитина вже точно не перевернеться). А оскільки у мене хлопчик очікувався, тобто ризик пошкодити при пологах йому мошонку ...

Лікар, приймаюча у мене пологи, здивувалася, що я кажу тільки про кесарів. Мовляв, а сама народити не хочеш спробувати? Оскільки я вже й думати про пологах забула, то просто впала в шок. Ось з п'яти до восьми ранку ми з чоловіком все вирішували - самі або кесарів ... Переміг здоровий глузд: води відійшли, хлопчик мошонкою донизу лежить, великий дитина, найсильніші за хворобливості сутички, після яких вже не буде сил тужитися ... І ще: мені сказали, що при пологах епізіотомія мені забезпечена (вона піде за планом). Я вирішила: яка різниця, де будуть різати: промежину або живіт і матку. Тим більше, що інші моменти (ризик для дитини) нас з чоловіком теж лякав.
Правда про кесарів, епідуралку і сечовому катетері:)

Пишу докладно: з самого початку я обмовила з лікарем, що сечовий катетер мені запровадять лише після того, як зроблять епідуралку. Всі інші лікарі були від цього в шоці (зазвичай спочатку ставлять сечовий катетер, а потім дають наркоз). На моє запитання, принципова різниця, що в якій послідовності робити, відповіли, що ні. Ось до цих пір мені цікаво: навіщо ж тоді доставляти породіллям зайві неприємні відчуття, якщо можна їх уникнути, спочатку давши наркоз ?????? Якщо хто знає відповідь - поясніть мені, дурепа. По-моєму, це з області "ми народжували в поле, а ти чим краще?"

Епідуралку. Роблять уколи новокаїну в спину, щоб знеболити місце введення катетера в междісковое простір. Уколи толерантні на тлі всього іншого. Вставляти катетер в спину неприємно, але не більше того. Потім через цей самий катетер йде наркоз в чотири етапи. Після другого етапу мені вставили сечовий катетер. Як не дивно, я його потім весь час відчувала всередині (лікарі цьому не повірили: (() Після епідуралку потрібно якийсь час просто лежати і чекати, поки подіє. Глухоніма ноги, німіють. Більше нічого, хоча мене попередили про можливі запамороченнях і нудоті. Діє чи ні, перевіряють голкою. Де-то відчуваєш, що тебе чимось чіпають, а десь - що колять голкою. Я порахувала, що недостатньо втратила чутливість, але лікарям мої слова були по барабану. Мені сказали, що болю я не буду відчувати НІЯКОЇ, а тільки буду відчувати, що щось роблять з животом, щось дістають звідти і т.д.



При всьому при цьому мені поставили крапельницю (ще ДО епідуралку), прив'язали руки, одягли напульсник на палець (хі, прикольна така штука: час від часу комп'ютер міряє пульс, при цьому грає музика).

Чоловіка на операцію не пустили, хоча глав.врач при укладенні контракту говорила, що він зможе потримати мене за ручку. Чоловік всю операцію стояв за дверима (а я так просила, щоб хоча б стільчик йому дали !!!)

Коротше кажучи, хрін мене взяла епідуралку. Точніше, не те щоб зовсім не взяла, немає. А просто не по мені цей наркоз - не повністю знеболив він мене :(((. Я орала всю операцію, як недорезаная ... У результаті мені ввели крім епідуралку все, що було під рукою. Закінчилося все наркотиками - я заснула (але як каже чоловік, при цьому все одно стогнала). Коротше - Єгорку вийняли, коли я вже була в висівок, так що не бачила я його :(((.
Що потім

Прокинулась я від наркозу в реанімації (пардон, в "післяпологовому відділенні інтенсивної терапії"). Хотілося плакати, що я і робила. Лежала і ридала. На питання персоналу - від щастя? Відповіла, що немає ... Щастям там як би і не пахло. Я була в больовий шок, не знала, що і як, де чоловік і де дитина ... Чоловік примчав швидко, сидів зі мною, тримав за ручку і витирав мені слізки ... Пізніше він приніс Єгорку. Оскільки Егорушка взяв мою групу крові (у нас з Мишком конфлікт по групі), мені дозволили його погодувати, що я і зробила.

Після кесаревого Єгорка якийсь час знаходився під киснем (мамин наркоз - мерзенна штука :((), в дитячому відділенні. Мили-зважували -перерізали пуповину синулька при таткові, але без участі оного.

Через кілька годин нас усіх трьох перевели в нашу палату для спільного проживання. Я лежала, а Мишка возився з Єгорка. Він взагалі всі ці дні був синулька і мамою, і татом, і всім, чим можна.

Найбільш моторошними (після неподействовавшего наркозу, ессно) були наступні 2-3 дні ...

Я лежала з сечовим катетером, знизу стояла пляшка , в яку цей катетер і опускався ... Мені ставили крапельницю, дуже багато чого лили в мене (крововтрата під час операції склала 700мл ...). Мені кололи 8 уколів на добу (попа до цих пір як суцільний синець). Через катетер, що залишився від епідуралку , мені ще дві доби двічі на день вводили новокаїн для знеболювання скорочень матки (новокаїн діяв не більше 10 хвилин, але мені ніхто не вірив і наполегливо вводили його знову і знову). До речі, його вводять ВСІМ після кесаревого з епідуралку. Тому як він " запускає "в роботу кишечник, дає можливість їсти (а без нього, типу, все назовні б просилося). Коротше, скорочення матки не давали мені спати взагалі, я плакала і стогнала, а мені вперто не вірили: (. Під кінець другої доби, втомлені від мого "ниття", мені вкололи в попу якесь інше знеболююче. Подіяло. Мені зняли катетер зі спини і перестали новокаїн як попало лити. Але від уколу того я весь інший час утримувалася (а мені готові були його зробити з першого ж вимогу). утримувалася тому, що додаткових уколів моя попа просто вже не могла винести!
Жах номер сто один

На другу добу у мене засмітився сечовий катетер. Потрібно було вийняти його і ввести заново . Я, збожеволіла вже від болю за ці дні, вже просто не винесла б цього. Почала просити вколоти мені "сонний наркоз" і при ньому ввести катетер заново (щоб і поспати можна було, і катетер не боляче було вводити). Мені відмовили. Катетер вийняли, а вставити я його не давала. здійснювати героїчні зусилля ходити в туалет сама, в судно. Лежачи не виходило. Коли мені вдалося сісти на ліжку (далеко не з першого разу!, тому що я втрачала свідомість при кожній спробі) , виявилося, що і сидячи я не можу сама пописати :(((. Прийшла моя лікар і хірург, який робив мені операцію і пояснили мені, що мені нічого й не вдасться, тому як після наркозу у мене атонія сечового міхура (я його не відчуваю ) і до того ж, поки катетер не діяв (засмітився), міхур ще й розтягнувся. Коротше - вони знеболив місцево ледокаїн-спреєм, змастили НАЙБІЛЬШИЙ МАЛЕНЬКИЙ по діаметру катетер маслом і ввели під місцевим наркозом. неболяче.
Така-сяка ...

Кілька наступних днів на мене кричали (старша медсестра). Тому що, виявляється, всі прооперовані на другу добу вже бігають! А я, така-сяка, тільки лежу і себе шкодую. Мене силоміць намагалися підняти з ліжка, я плакала ... Я повернутися-то не могла, а не те щоб встати і ходити (і бігати ...) Як потім виявилося, таких як я був повний пологовий будинок - Мишко бачив, як по стіночці ходили суцільні приведення ... Де вони - "бігають через 9 годин після операції "- показали б мені їх хоч раз, чи що ...

Коротше, я на всіх поклала і жила своїм хворий життям. Могла - вставала, не могла - лежала. Правда, катетер мені вийняли і довелося-таки до туалету ходити ...

Як тільки вийняли мені катетер, мене ще й проклізмілі. Оскільки клізма все та ж "добра" старша медсестра - це був жах. Боляче ...
Про поїсти

Весь день після операції (а вона була в 9 ранку) мені не можна було їсти. Сили були на нулі, їсти хотілося просто шалено. А нізя ... Тільки пити, і то тільки ввечері, і то тільки трохи ... На другу добу мені можна було вже пити скільки я хочу, а їсти - тільки бульйончик без нічого.

Потім вже я пила кефір, їла пюре, кашки розварені і т.д. Їла і столовскіх їжу (стерпно цілком) , і принесену мамою.

Під кінець свого "строку" я вже тріскалася сушіння ванільні:)
Про моїх батьків

Якийсь час тому до мене приїхала моя мама з Україна. Потрапити мене в останній термін вагітності, так би мовити. Оскільки народила я передчасно, мамі вдалося відвідати мене в пологовому будинку (під вікнами вона стояла, ми їй показали Єгорку, Мишко спустився до мами взяти передачу нам). Так мама пару днів до нас їздила . А потім у мене дуже сильно захворів тато, і мама змушена була виїхати знову на Україні: (. Так там до цих пір і няньчить тата: (. Дуже за нього хвилююся. Якось усе так невдало вийшло ...
Аналізи

Кілька днів тому мені намагалися взяти кров з вени для аналізу ... Мої колись суперские вени поховалися, і незважаючи на те, що медсестрі вдалося-таки потрапити у вену, кров ця вена віддавати не хотіла: (. Результат - продірявили вену і на другій руці. Ситуація та ж. Крові - нуль. Тепер моторошні синці на обох руках, а пологовий будинок залишився без моїх аналізів:) Після операції мені пару разів брали кров з пальця (ну, це фігня, ессно). Робили УЗД - все в порядку, матка добре скоротилася. УЗД робити після кесаревого боляче, тому що водять прямо по шву. Бр-р-р-р-р ...

Кожен день приходила лікар: тиснула мені на живіт, мацав груди. Тиснути на живіт боляче аж до останнього дня ...

Кілька разів обробляли шов (робили перев'язку). шовчиком у мене косметичний, кетгут, саморассасивающійся. Зараз він виглядає моторошно. Сьогодні нам належить його промити з милом і обробити самим (марганцівкою). Як ця "краса" буде виглядати потім - хто його знає ...
Проблеми з грудьми і годуванням

Не можу призвичаїтися годувати лівою груддю. Чисто технічно не виходить зручно тримати Єгорку і годувати . При цьому потрібно тримати його голову, щоб не зажував сосок, поки не звик правильно смоктати ...

Пару днів була в пологовому будинку температура і хвороблива груди ... Боялася моторошно, що лактостаз. масажувати груди до і після годувань. Пройшло Всі за дві доби. Зараз молока, начебто, вистачає, я відчуваю, коли воно прибуває, відчуваю "з'їв" Єгорка все, що було, чи ні.

Кілька днів плакала під час годувань - настільки болючими були соски . Але ж не відмовиш ж своєму синулька в молоці! Ось так і годувала - то закусивши губу, то ридаючи ... Зараз легше стало, але все одно спочатку боляче (як тільки груди бере - боляче, потім біль відступає) ...

27.8.2001