Червона Шапочка.

Жила-була в одному селі маленька дівчинка, така гарненька, що краще її й на світі не було. Мати любила її без пам'яті, а бабуся ще більше.

До дня народження подарувала їй бабуся червону шапочку. З тих пір дівчинка всюди ходила у своїй новій, ошатною червоною шапочці. Сусіди так про неї і казали:

- Ось Червона Шапочка йде!

Як-то раз спекла мама пиріжок і сказала доньці:

- Сходи -но ти, Червона Шапочка, до бабусі, віднеси їй цей пиріжок і горнятко масла та дізнайся, чи здорова вона.

Зібралася Червона Шапочка і пішла до бабусі в інше село.

Йде вона лісом, а назустріч їй - сірий Вовк. Дуже захотілося йому з'їсти Червону Шапочку, та тільки він не посмів - десь близько стукали сокирами дроворуби.

Облизався Вовк і питає дівчинку:

- Куди ти йдеш, Червона Шапочка ?

А Червона Шапочка ще не знала, як це небезпечно - зупинятися в лісі і розмовляти з вовками. Привіталася вона з Вовком і каже:

- Іду до бабусі і несу їй ось цей пиріжок і горнятко масла.

- А чи далеко живе твоя бабуся? - Запитує Вовк.

- Досить далеко, - відповідає Червона Шапочка.

- Он у тому селі, за млином, в першому будиночку з краю.

- Гаразд, - каже Вовк, - я теж хочу провідати твою бабусю. Я по цій дорозі піду, а ти йди з тієї. Подивимося, хто з нас раніше прийде.

Сказав це Вовк і побіг, що було духу через найкоротшу доріжці.

А Червона Шапочка пішла по самій довгій дорозі. Йшла вона не поспішаючи, по дорозі раз у раз зупинялася, рвала квіти і збирала в букети.

Не встигла вона ще й до млина дійти, а Вовк вже прискакав до бабусиного будиночка і стукає у двері: тук- тук!

- Хто там? - Запитує бабуся.

- Це я, онучка ваша, Червона Шапочка, - відповідає Вовк тоненьким голоском. - Я до вас у гості прийшла, пиріжок принесла і горнятко масла.




А бабуся була в цей час хвора і лежала в ліжку. Вона подумала, що це і справді Червона Шапочка, і крикнула:

- Дерні за мотузочку, дитино моя, двері і відкриється!

Вовк смикнув за мотузочку - двері і відкрилася.

Кинувся Вовк на бабусю і разом проковтнув її. Він був дуже голодний, бо три дні нічого не їв.

Потім закрив двері, ліг на бабусину ночівля і став чекати Червону Шапочку.

Скоро вона прийшла і постукала: тук -тук!

- Хто там? - Запитує Вовк.

А голос у нього грубий, хрипкий.

Червона Шапочка злякалася було, але потім подумала, що бабуся охрипла від застуди і від того у неї такий голос.

- Це я, онучка ваша, - говорить Червона Шапочка. - Принесла вам пиріжок і горнятко масла.

Вовк відкашлявся і сказав тонший:

- Дерні за мотузочку, дитино моя, двері і відкриється.

Червона Шапочка смикнула за мотузку - двері й відкрилися.

Увійшла дівчинка в будиночок, а Вовк сховався під ковдру і каже:

- Поклади-ка, внучка, пиріжок на стіл, горнятко на полицю постав, а сама лягай поруч зі мною. Ти вірно дуже втомилася.

Червона Шапочка прилягла поруч з вовком і питає:

- Бабусю, чому у вас такі великі руки?

- Це щоб міцніше обійняти тебе, дитино моя.

- Бабусю, чому у вас такі великі очі?

- Щоб краще бачити, дитя моє.

- Бабусю, чому у вас такі великі зуби?

- А це щоб швидше з'їсти тебе, дитя моє!

Не встигла Червона Шапочка і охнути, як злий Вовк кинувся на неї і проковтнув з черевичками і червоною шапочкою.

Але, на щастя, в цей самий час проходили повз будиночок дроворуби з сокирами на плечах.

Почули вони шум, вбігли в будиночок і вбили Вовка. А потім розпороли йому черево, і звідти вийшла Червона Шапочка, а за нею і бабуся - обидві цілі й неушкоджені.