Бігом у пологовий зал!.

Вагітність у мене в принципі проходила нормально. Спостерігалась і народжувала я в Варварівської пологовому будинку, лікар-Пейчев Юрій Зіновійович. На збереження мене клали, але швидше для перестраховки, ніж для лікування. У мене негативний резус, а в чоловіка позитивний і єдине, що затьмарювало так це нескінченні аналізи. Але, на щастя, резус-конфлікту у мене не було.

На 36-му тижні ми пішли на УЗД і там сказали, що народжувати можна хоч зараз: повністю сформовані всі органи. Але пройшла і 36-а і 37-а і 38-й тижні, а зрушень не спостерігалося. За дев'ятий місяць я перетворилася на танк (це при тому, що живота у мене практично не було). Спека на вулиці доходила до 40 градусів, і додатково до всього у мене почали набрякати ноги. Загалом, до кінця тридцять дев'ятого тижня я вже ледве повзала. Коли почалася 40-а лікар виписав мені синестрол внутрішньом'язово: за півкубика два рази на день.Сказалі, що пару уколів зроблять і я народжу. Ага, счаззз! Мені скололо всю упаковку. І, чесно кажучи, я до сих пір не знаю чи він мені допоміг або час моє прийшло, але одним прекрасним ранком (о 5 ранку) мені здалося що десь щось заболіло. Через 7 хвилин виявилося: ВОНО.

Розбудивши чоловіка, я йому це повідомила. Емоції прямо лізли з нас обох: нарешті-то процес пішов! Ясна річ я вирішила бути суперхраброй і заявила чоловікові, що в пологовий будинок не поїду поки води не відійдуть (наівная!!). Десь близько 12-ти вийшла пробка, а до годинника 3-м дня проміжок між переймами скоротився до 5-ти хвилин, і чоловікові набридло спостерігати мої ходіння навколо стільця, що стоїть посеред кімнати. До цього часу я стали поступливішими (хоча хоробрості поки що не поменшало) і погодилася їхати в пологовий будинок. Десь у 16-00 ми приїхали туди, чоловік переговорив з лікарем і поїхав додому. Тепер почалися мої пригоди. Мене переодягнули, потім зробили всі відомі "процедури". Правда депіляцію у всіх місцях я зробила вдома.

Після цього лікар подивився всі цю справу і сказав, що матка відкрилася всього на один сантиметр. Потім швидко проколов міхур (до речі абсолютно не боляче, просто незвично) і запхав "туди" таблетку і сказав іншу покласти під язик. Хвилин через 15 хоробрості у мене поменшало, мене скрутило отже мало не здасться. Годин до 6-ти я і ходила, і лежала, і була там, але сутички ставали майже непрекращаюміся. Від них я вже остаточно отупіла і практично нічого не міркувала. Мені зробили знеболюючий укол, але попередили, що легше мені стане тільки коли я народжу (утешілі!!).


Потім знову прийшов лікар, подивився, сказав що розкриття вже 5см і запхнув "туди" ще одну таблетку. Мене страшенно нудило і лікар попередив мене не лягати на спину. І, чесно кажучи, правда легше лежати на боці. Знову прийшла акушерка, зробила ще один укол, попередивши, що він болючих. Від нього у мене так боліла попа, що я забула про сутичках. Близько 19-00 годин біль припинилася і мені стало якось дивно і незрозуміло. Походивши по палаті, я зупинилася і затиснула ноги. Не знаю, скільки я так простояла, але тут прибіг лікар і запитав як мої справи. Почувши, що мені "дивно" він оглянув мене і рявкнув підійшла акушерці: "Бігом у пологовий зал!", Побіг туди.

Коли туди всі з'явилися, виявилося, що сходинки за якою підіймаються на стіл, немає. Так як шукати її не було часу, лікар схопив мене в оберемок і гепнувся на стіл (а важила я на той момент чимало-75 кг). Що найцікавіше, я мало розуміла що відбувається. Породілля з мене вийшла нікудишня, і, проорав хвилин 20, я народила доньку. Чесно кажучи, у мене був шок, коли мені на живіт поклали фиркає, який кашляє, скуйовджений, і, судячи з усього, обуреного ЛЮДИНИ. Донька народилася з маленькою вагою якщо врахувати скільки я її носила. Вага-2, 900, ріст-50см. Під час пологів мені зробили невеликий надріз, але він практично мені не докучав і швидко зажив. Судячи з розповідей вже народили дівчат, я думала, що мені буде хотітися спати після пологів. Не тут-то було! Сну в мене не було ні в одному оці. Замість цього я страшенно хотіла їсти, і як тільки мені дозволили встати я побігла дзвонити додому. Мої домашні були в шоці коли почули чому я дзвоню (через дві години після пологів!). Врешті-решт мене нагодували і я заспокоїлася.

У пологовому будинку у мене практично не було молока (не кажучи вже про молозиві) та доньку догодовували чужим молоком. Та й згодом не було кому підказати як правильно годувати, що можна робити, а що не можна. Тому я ледве-ледве її догодовування до шести місяців. З пологового будинку нас виписали через чотири дні, а ще через три дні я приїжджала зняти шви. Шви мене практично не турбували. Вдома я вільно сідала на ліжко і диван. Щоправда, не могла сісти на стілець. Так що я назвала б свої пологи досить простими.

Хотіла сказати, що не все так страшно як розказують. По-моєму, найголовніше в пологах це не чинити опір болю. Організм сам настроюється на потрібну хвилю. Так що дівчата не хвилюйтеся і не переживайте - все буде нормально. Всім легких пологів і здорових новонароджених!