Народження моєї принцеси Марішка.

Передмова
Вечір 18.11.2008 р. До мене на чай зайшла подружка Ірка, тому що живе на сусідній вулиці, а мене з пузом не бачила, ну зайнятої чол, що сказати. Ірчик приніс тортик «Золотий ключик», сидимо, як то кажуть, п'ємо чай, балакаємо про життя і тут я біжу в туалет, розуміючи, що по ногах тече вода. Вона текла порціями і досить таки рясними (19.11 на 8 ранку повинна їхати в пологовий будинок на огляд до лікаря). Вийшла-розпрощалася з Ірою, сказала, що Хіпу спати пора (вона начебто не образилася, тепер сміється) і давай дзвонити чоловікові у Березань. На годиннику 21.30. Чоловік їде, дзвоню сестрі, у неї машина завжди у дворі, мамі, щоб йшла до Хіпу. Прокладки не допомагають. Набираю лікаря (Л.М.), яка тільки зайшла додому, пояснюю ситуацію, вона спокійно і врівноважено говорить потихеньку збиратися, не панікувати, їхати в пологовий будинок, оформлятися і як тільки почнуться перейми з періодичністю в 5 хвилин - дзвонити їй. Вдень, як відчувала, зібрала пакети, залишилася тільки косметичка з усякою дріб'язком. Бігаю по квартирі збираюся, намагаючись нічого не забути (таки забула ложку, тарілку, чашку). Тато мій дзвонить кожні 5 хвилин, погрожуючи, що він вже чекає під під'їздом і щоб я поспішила. Вопче, дурдом-веселка. Чоловік каже, що їхати йому ще хвилин 40, вирішую його не чекати, а їхати на машині сестри. У результаті поїхала з татом і Едиком (сестри чоловік).

22.50 (18.11.2008) Приймальний пункт. Здивувало, що в 5 рд немає вивіски на пропускнику. Дзвоню тітці Ліді (тітка куми) ООООО, щастя - вона на зміні, розповіла де пропускник і що пришле Скирда (моя кума в нього народжувала і я майже його знаю з її розповідей) на огляд. Відповідаю на дурні питання, перевдягаюся, «віддаюся» Скирда - розкриття 4 см, голова високо, сутичок немає - відправляє спати і набиратися сил на завтра. І тут він мене вбиває фразою: «щось плід у вас невеликий» (трохи з крісла не впала, всю вагітність слухала, що великий, буде більше першого на грам 200 так точно). Води продовжують текти, лягаю в палату № 7, сплю.

3.30 (19.11.2008) прокидаюся від того, що тягне живіт, думаю «ТОВ, сутички напевно починаються» засікати їх лінь, перевертаюся на інший бік і сплю далі. Бачу солодкий сон, як ми з Л.М. прогулюємося з морського бережку і вона мені розповідає розцінки акушерок у рд, я в шоці, прокидаюся з думкою, а скільки ж візьме ВОНА?

6.30 (19.11.2008) відходить пробка + води течуть.

12.00 (19.11.2008) огляд Л.М. Шийка не готова, голова високо. Сказала ходити нагулювати сутички. До вечора народиш, сказала вона. КТГ на 10 балів. Послала мене ще на узі до Брежнєва, той підтвердив, що поки все йде за розкладом, мася відчуває себе добре.

Ближче до 13.00 починаються перейми.


Лежу, ходжу, болтаемс з дівчатами (там люди вже по 4 дітю пішли), читати не виходить, всі думки про пологи.
О 14.00 клізма. І понеслася моя душа .... Вистачало не на жарт. Стояла на ліжку в коліно-ліктьовий позі, намагаючись поглядати на мобілу, щоб засікти періодичність. Потрібен упор-вперлася головою в залізну спинку ліжка, балдежжжж, тільки потім з ранку згадувала, чому на лобі синяк, невже хтось у лоб дав

Л.М. дала розпорядження чергової медсестри допомогти мені зібрати речі і о 15.30 підняти мене в родзал. Сама вона побігла в пологовий зал на екстрені пологи (дівчинку по швидкій привезли, роздягали на ходу, 4 дитина в 23 роки, лежала потім зі мною в палаті). Сутички такі болючі, що в 15.04 прошу дівчат покликати медсестру, т.к сама вже й переодягтися не можу. Сутички кожні 2 хвилини. Швидко переодягаємося і в пологовий зал. І тут Л.М. вирішує мене на кріслі ще глянути. Я щось нехороше сказала у відповідь, але залізла. Поки вона мене дивилася, щоб перетерпіти чергову сутичку, я дивилася у вікно як іде пластівцями сніг. Після крісла, відразу в пологовий зал. Л.М. і акушерка були спокійні, чемні, ввічливі і цей спокій передався мені. Слухалася їх як піонер! Тужілась, нахиляючи голову вперед, бачила як головка виходить. У якийсь момент акушерка крикнула «СТОП!» - Зняла пуповину і процес продовжили. І з 6 потуги о 15.35 я народила свою принцесу Маринку 3650г, 55см, 8/9 по Апгар.

Рожевий, ніжний, писклявий грудочку поклали мені на живіт, відчуття мої важко передати словами!!! Я стала мамою двох прекрасний діток! У мене тепер є син і дочка! Я найщасливіша у світі!

Потім забрали доцю і під наркозом робили «ревізію матки». Перевели мене в післяпологову і там я ще 4 години лежала з крапельницею. Акушерка моя принесла мені Масю, зі словами: «Мамочко, годуєте доньку, а й усі свої кулаки сжует» і моя лапочка взялася за справу. У цей час я подзвонила нашому татові, своїй сестрі і батькам, відправляла смс.

У 20.35 нас перевели в палату. Одномісною палатою зовсім можна не заморочуватися, тому 3 місцеві дуже просторі. 2 ночі ми взагалі вдвох тільки були з дівчинкою.

Ну ось в принципі і все! Як я не хотіла в 5 рд, ну і даремно. Медперсонал відмінний, рівень сервісу на 5 +, звичайно з 1 рд не порівняти, хоча там мені теж дуже навіть було непогано.

Другі пологи зовсім були іншими. Був природний процес, я навіть не порвалася за старими швах, відразу могла ходити, сидіти, це щастя.
Величезне спасибі професіоналізму лікаря і акушерки, а також всім дівчатам, хто мене підтримував і направляв у потрібне русло!! А ще в цей день народилася моя кума, ось такий подарунок їй вийшов!!