І. Рутенін. Різдвяна ялинка.

Було це в стародавні часи. У ту пору Дід Мороз по Святій Русі без жодного толку хитався. Злющий такий старий був: то ніс кому-небудь ні з того ні з сього відморозив, то вухо. І свою онуку Снігуроньку таким же неподобств навчав. І ось набридло їм якось по лісах густим та по полях порожнім ходити-злитися. Вирішили вони піти в село, подивитися, як люди в теплі-затишку живуть.

А був у ту пору святвечір різдвяний. Ось вони підійшли до одного віконця, заглянули. Дихнув Дід Мороз, Снігуронька дихнула - а вікно-то і замерзло!

У хатинці тієї жили братик із сестричкою - Іванушка та Машенька. Підбігли вони до віконця - і теж давай на нього дихати! Розсердився Дід Мороз і давай дути-свистіти на віконце дужче. А Іванко з Машенькою знову подихали на скло зсередини - воно і відтануло!

- Ах, ви зі мною змагатися та зі Снігуронькою змагатися! - Кричить Дід Мороз. І так вікно всякими візерунками розписує, що аж скла тріщать!

А дітям байдуже: сміються та радіють. Знову на віконце подихали - воно і відтануло. Припали до підталому кухоль і дивляться на вулицю, точно виглядають когось. Здивувався Дід Мороз і питає:

- Чого це ви зі мною в ігри граєте та на вулицю визирає? Алі батюшку побачили на краю села, алі матушка на воду на річку пішла?

Діти йому і відповідають:

- Невже не чув, дідусь, що в святвечір з першою зіркою Сама Матінка Богородиця з Немовлям Христом по Святій Русі ходить? Ось ми і хочемо Її першими побачити і зустріти.

Не чув про таке диво Дід Мороз. Почухав потилицю, та й питає:

- А як же ви зустрічати-то будете Немовляти Христа?

Ванюшка з Машуткой йому і відповідають:

- солоними грибами та солодкими пирогами, ключовою водою та молитвою святий! А за старих часів, кажуть, пальмовими гілками зустрічали. Тільки де їх у нас, серед білих снігів та колючих вітрів, знайдеш?

Переглянулись Дід Мороз зі Снігуронькою, задумалися.


Шкода їм стало дітей, а за себе соромно. Вони тут ходять, бешкетують під Різдво, а діти святу справу задумали.

Так і вечір настав ... Зирк - а в небі вже перша зірочка засвітилась! А по дорозі до села Сама Матінка Пресвята Богородиця з Немовлям Христом йде!

Озирнувся Дід Мороз по сторонах: де б пальму знайти, дітям допомогти! Одні ялинки колом. «А що, - думає Дід Мороз, - чим не красуня, чим гірше пальми?» І давай гілку лапаті з ялинки обламувати. А Снігуронька йому допомагає ретельно.

Та так захопилися, що не тільки гілочку, а всю ялинку відламали! І бігом до хатинки, де братик з сестричкою живуть. Чемно у двері постукали. А коли їм відкрили - в пояс господарям вклонилися:

- Давайте, дітки, швидше махайте ялинкою! А то як би Цариця Небесна повз вас не пройшла. Та й ми з вами порадіємо. Хто ж на землі Немовляті Христу не радий?

А тут і Сама Богородиця з Христом на порозі:

- Я цих діток, - каже, - знаю давно. Вони батьків своїх слухають і Сину Моєму кожен день моляться. Ось Я й вирішила до них першим зайти.

Торкнулася Богородиця ялинки Своїм золотим жезлом, і на вершину її з неба перша зірочка і прилетіла! Торкнулася ялинки ще раз - запалилися на ялинці різнокольорові свічки. Втретє торкнулася Вона ялинки жезлом - з'явилися на ажурних гілочках цукерки та пряники. Те-то було радості в хаті! Всі відразу стали співати і хоровод навколо ялинки водити.

А Богородиця і каже:

- Ось так тепер будуть на Русі в усі століття Різдво Мого Сина зустрічати. ??

І пішла Вона далі по всій землі. А у нас, на Святій Русі, з тих пір так і повелося: у червоному кутку, що на бік східну, - ікона Пресвятої Богородиці зі Немовлям Христом. Під іконою - ошатна та святкова ялинка. А під ялинкою - добрий-предобрий Дідусь Мороз зі своєю маленькою онукою Снігуронькою.