Від двох до п'яти. Глава перша. III. "Народної етимології".

Колись мені трапилося підслухати кілька чудових дитячих
висловів, де чітко позначився той метод, за допомогою якого дитина
непомітно для себе осмислює нашу "дорослу" мова.
Трирічна Мура вбігла до мене і сказала:
- Мама просить мазелін!
- Який мазелін?
Виявилося, що її послали принести вазелін. Але вазелін для неї мертве
слово, і ось по дорозі з кімнати в кімнату вона непомітно для себе пожвавила
і осмислила його, тому що в тому полягає для неї істота вазеліну, що
це мазь, якої можна мазати.
Інша дитина з тієї ж причини назвав губну помаду - губна помаза.
Настільки ж вдало оживив і осмислив незрозуміле слово мій знайомий Кирило
двох з половиною років. Коли він був хворий, він весь час повторював:
- Покладіть мені на голову холодний мокресс!
Він смутно чув незрозуміле слово "компрес" і, думаючи, що повторює
його, анітрохи не бажаючи новаторствовать , створив нову, цілком
відповідне його розумінню. Він як би сказав собі: це мокра ганчірка,
чому ж вона не мокресс? Адже не знає немовля латинського слова
"Стиснення" (стиснення), від якого відбувається "компрес".
Одна чотирирічна дівчинка замість слова "термометр" говорила те
тепломір, то теплометрія, несвідомо переводячи це слово на російську мову і
в той же час зберігаючи його колишню видимість.
Інша замість "петля" говорила чіпляючи, будучи у твердій впевненості,
що повторює почуте, а не творить щось нове. Чіпляючи - це куди
виразніше: те, чим чіпляєш за гачок.
Таке ж осмислення незрозумілого слова справив той дитина, якій я
показав бігає по блюдечку ртуть:
- Дядько Чукоша приніс нам вертуту!
Всі засміялися, але хтось сказав:
- Що ви смієтеся? Адже крутиться. Значить, вертуту.
- Мама, я бачив автомобіль з піднімається ПУЗов. (Чудова
інтерпретація слова "кузов".)
Буся (невідомого мені віку) влучно обізвав бормашину зубного лікаря
больмашіной, причому цікаво, що діти з дитячого будинку, яким довелося
побувати у дантиста, дали бормашини той же прізвисько.
Тут така ж - непомітна дітям - полеміка з нашим невиразним
(для дитячого розуміння) словом, прагнення до найвищої його
експресивності.
Характерно в цьому відношенні чарівне слово кусарік. Так Леля
називала сухар, який для дитини адже не сухістю своєї примітний,
а саме тим, що його можна кусати. Який же він сухар? Він - кусарік.
А чотирирічна Таня Іванова сказала:
- Візьми мене, мамо, до віхрахеру.
- До віхрахеру?
Мати не без праці здогадалася, що віхрахер - це перукар , який
стриже їй чуприну.
У самому справу, для чого відзначати в мові таку діяльність наших
стрижіїв, яка більшості з них нині невластива? Перуки пішли з
ужитку в XVIII столітті, і "хто чинить перук" збереглися тепер головним
чином при театрах і клубах, інші ж перетворилися на віхрахеров,
призначення яких полягає в тому, щоб підстригати нам чуприну .
У більшості випадків діти тільки до того і прагнуть, щоб можливо
точніше скопіювати старших. Але, намагаючись відтворити у всій точності нашу
"дорослу" мова, вони несвідомо виправляють її, причому, повторюю,
гідна подиву та віртуозність, з якою, змінюючи в почуте слові один
тільки звук, вони змушують це слово підкоритися їх логікою, їх відчуттю
речей.
- У мами сердечко боліло, і вона пила болерьянку.
Словом, якщо дитині непомітно пряму відповідність між функцією
предмета і його назвою, він виправляє назву, підкреслюючи в цьому слові
ту єдину функцію предмета, яку до пори до часу він встиг
розгледіти. Таким чином, ми переконуємося знову і знову, що розвиток мови
дитини являє собою єдність наслідування і творчості.
Як тільки дворічний Тараска дізнався слово "молоток", він зробив з
нього колоток. Торкнув в ньому одну тільки "літеру", і в результаті все слово
відірвалося від свого колишнього кореня і як ні в чому не бувало стало рости на
одним. А що таке для дитини молоток? Випадкове поєднання звуків.
Дитина несвідомо вимагає, щоб у звуці був сенс, щоб у слові
був живий, відчутний образ, а якщо цього немає, дитина сама додасть
незрозумілому речі бажані образ і зміст.
Вентилятор у нього - вертілятор.
Павутина - паукіна.
пружинки - кружінка.
Міліціонер - уліціонер.
буравчик - дирявчік.
Екскаватор - песковатор ( тому що вигрібає пісок).
Рецепт - пріцепт (тому що чіпляється до аптечної пляшці).
Всюди одне і той же метод осмислення почутих слів шляхом
ненавмисної підміни мінімальної кількості звуків. Почувши два віршика
з "Мойдодира":

І зараз же щітки, щітки
Затріщали, як тріскачки ... -

Моя трирічна донька, ніколи не чули слова "тріскачка", спробувала
осмислити його за допомогою такої трансформації:

І зараз же щітки, щітки
Затріщали, як три тітки.

Ще кумедніше надійшла в подібному ж випадку чотирирічна Наташа.
Почула вона пісню сусідки:

Хоч ти сватай, хоч не сватай,
Все одно тебе люблю ... -

І заспівала її на наступний день своїй ляльці:

Хоч ти з ватою, хоч без вати,
Все одно тебе люблю.


ОСМИСЛЕННЯ МОВИ БЕЗГЛУЗДЯ

Трапляється, що гонитва за змістом приводить дитину до сугубої
нісенітниці. Почувши, наприклад, пісню, яка починалася словами:

Цар тремтячого творіння, -

дитина відтворив її так:

Цар, тремтячий від варення.

Дике це словосполучення було для дитини набагато більш усвідомлено, ніж те,
яке він почув від дорослих.
В одній перській казці царівна каже нареченому:
- Володар душі моєї .
Почула цю казку трирічна Іра і донесла вигук царівни
по-своєму:
- пластелин душі моєї.


Мати причісує чотирирічну Люду й ненавмисно смикає її волосся
гребенем. Люда пхикає, готова заплакати. Мати каже на втіху:
- Терпи, козаче, отаманом будеш!
Увечері Люда грає з лялькою, причісує її і повторює:
- Терпи, коза, а то мамою будеш!
Таке ж потяг до глузду, до наочним словами і речам позначилося в тій
чудовою нісенітниці, яку створив недавно один чотирирічний
москвич.



Почувши від дорослих вірші:

Скакун лихий, ти пана
З бою виніс, як стріла,
Но зла куля осетина
Тебе в темряві наздогнала ... -

Він відразу завчив їх напам'ять, причому останнє двовірш було їм
оформлено так:

Но зла риба осетрина
Тебе в темряві наздогнала.

І тут знову-таки ця нісенітниця для нього набагато більше насичена
змістом, чим то цілком осмислене поєднання слів, яке дано йому
дорослими.


Чотирирічна Галочка, почувши відому пісеньку "Улюблене місто в
синьою серпанку тане", відтворила ці слова таким чином: "Улюблене місто,
синій дим Китаю".
А Дон-Кіхота називала " Тонкий Кіт ".


Коли моя старша сестра заучувала вголос вірш Пушкіна:

Як нині збирає віщий Олег, -

я, п'ятирічний хлопчисько, розумів цю строчку по-своєму:

Як нині збирає свої речі Олег.


У Батюшкова є такий рядок:

Шуми, шуми хвилями, Рона!

Відомий мовознавець Д. Н. Ушаков казав на лекції студентам, що в
дитинстві цей рядок сприймалася їм так:

Шуми , шуми, хвиля Мирона! *
______________
* Д. Н. Ушаков, Короткий введення в науку про мову, М. 1925, стор 41-42.


Як би не помилявся дитина в тлумаченні деяких слів і понять,
це не може зганьбити доцільний метод, за допомогою якого він
приходить до остаточного розуміння нашої мови.
Точно таке ж словесну творчість можна спостерігати і в мові народу.
У лінгвістиці це помилкове осмислення слів іменується "народної (або
полународной) етимологією".
Миколаївські солдати пристосували до свого розуміння іноземне слово
"гошпіталь", надавши йому єхидне прізвисько "вошпіталь" (тобто розплідник
вошей).
Народне найменування пластиру - кластирь, бульвару - гульвар.
Поліклініку в народі часто звуть полуклиника, на відміну від клініки, то
є лікарні.
Німецьке слово Profoss (так називався колись військовий поліцейський
служитель, який виконував обов'язки наглядача і ката) змінилося в
просторіччі в пройдисвіт *.
______________
* В. В. Виноградов, Нариси з історії російської літературної мови
XVII-XIX ст., М. 1938, стор 52.

Згадаймо Некрасовское:

- Як не зрозуміти! З ведмедями
Чимало їх хитається
пройдисвіти й тепер.

Ті стародавні єгипетські сфінкси, що стоять над Невою в Ленінграді перед
Академією мистецтв, іменувалися в просторіччі сфінкамі (то тобто просто
свинками), що зазначено в одному з ранніх віршів Некрасова:

Я повз сфінок йшов *.
______________
* Н. А. Некрасов, Повна. зібр. соч. і листів, т. I, М. 1948, стор 365.

І в одному з оповідань Даля:

"... про набережній, на якій лежать дві свинки величезні "*.
______________
* В. І. Даль, Повісті. Розповіді. Нариси. Казки, М.-Л. 1961, стор 56 і
448.

Обивателі до цього народного творчості завжди ставилися зверхньо, ??
зневажливо.
У "Поганому анекдоті" Достоєвського два чиновники висловлюють це
зневага так:
"- Російський народ-с, по дурості, змінює іноді літери-с і
вимовляє іноді по-своєму-с. Наприклад, кажуть невалід, а треба було б
сказати інвалід-с.
- Ну так ... невалід, хе-хе-хе! "
Але, звичайно, так чинить будь-який живий і здоровий народ. Російський
людина, господар своєї мови, не потерпить, щоб у цій мові звучали
неживі слова, кореня яких він не може зрозуміти і відчути. Йому потрібно,
щоб у самому звуці був сенс. Кожне слово підпорядковує він своєю власною
логіці, причому, прагнучи до осмислення слова, він тим самим русифікують його.
Найбільшим знавцем і любителем народної етимології був, як відомо,
Лєсков. Його герої раз у раз говорили: клевотон (фейлетон), мелкоскоп
(мікроскоп), долбіца (таблиця) множення і т.д. Барометр перетворювався у них
в буремотр, дезабілье - у безбелье. Французьке слово "мораль" виробляли
вони від російського слова "бруднити":
"- Пустили марали на дівку, - забруднили її добре ім'я".
Порівняйте в Островського в "Пізній любові": " зв'язуватися з бабою, я так
розумію, маралів ". І у Гліба Успенського в "будці": "Від нього на нас марали
йде".
У Купріна в "Поєдинку" французьку прізвище Дювернуа солдати перетворили
в російську докрутіть-Нога. Відомо, що іноземець Кос ван Дален зробився в
Росії Козодавлевим.
У "Війні і світі" козаки переробили ім'я молодого француза Вінсента в
Весняного, а мужики і солдати - в висіння. В обох переробках це
нагадування про весну сходилося з поданням про молодість:
- Гей, висіння! Висіння! Весняний!
Так само поводиться дитина, перетворюючи вентилятор у вертілятор, лопатку в
копатку і молоток в колоток.
Шляхом мінімальної зміни в звуковій структурі незрозумілого слова
дитина, непомітно для себе, осмислює його, причому в цій новій редакції
висуваються найістотніші (з точки зору дитини) якості того
предмета, який даними словом позначений.
Так, Адік Павлов називав Серафиму Михайлівну сахарину Михайлівна, а
маленька Іра, помітивши, що запонки є виключною
приналежністю тата, перейменувала їх у папонкі:
- Таточку, покажи твої папонкі!
слинка, наприклад, у дітей перетворюється в плюнку:
- Тому що ми не слюем, а плюємо.
Мова вони називають лізик, і мені повідомляють про Ніну Гуляєвої, яка
досягла семирічного віку, а все ще не могла примиритися з нашим
дорослим "спотворенням" форми лізик:
- Як же так! Лизати - і раптом не лізик, а мова!
По-українськи мова у волів і корів так і називається Лізен.
Дитина і уявити собі не може, щоб дорослі створили слово, в
звуці якого немає характеристики функцій визначеного цим словом
предмета. Тополь повинен тупотіти, орел - репетувати, а веселка - радувати:
- Чому це - веселка? Тому що вона радіє, так?
До цих пір, наскільки мені відомо, ці мовні процеси були
помічені дослідниками лише у дорослих. Але ось, виявляється, і в мові
дітей вони займають не останнє місце, бо немає жодної істотної різниці
між вертілятором і мелкоскопом, між вертуту і сфінкой.