Від двох до п'яти. Глава перша. IV. Дієвість.

І зауважте, як дієві ці дитячі слова. У більшості випадків
вони зображують предмети виключно з боку їх дії.
Строганок - це те, чим стругають,
Копатка - це те, чим копають.
Колоток - це те, чим б'ють.
Чіпляючи - це те, чим чіпляють.
вертуту - це те, що крутиться.
Лізик - це те, що лиже.
Мазелін - це те, чим мажуть.
Кусарік - це те, що кусають.
Тут немає ні єдиного слова, яке не було б пов'язано з рухом, з
динамікою.
Усюди висунута на перше місце дієва функція предмета.
Трирічна дитина впевнений, що майже кожна річ існує для того
чи іншого точно певної дії і поза цієї дії не може бути
зрозуміла.
У іменник дитина відчуває приховану енергію дієслова.
Ви тільки вдивіться, з яким напруженим увагою дивиться однорічна
немовля на автомобілі, мотоцикли, трамваї, стежачи за їхнім безперервним
рухом.
Майже всі виправлення, що вносяться дитиною в нашу "дорослу" мова,
полягають саме в тому, що він висуває на перше місце динаміку.
У "народної етимології" дорослих це відбувається не так часто, тому
що дорослі помічають в словах і інші особливості. Російські селяни з
криласу робили Крилос (від слова "крило"), Хамільтона перетворювали на Хомутова,
тобто оперували й іменниками, а "народна етимологія" дітей майже
завжди виявляє в назві предметів дієслово .
Але, звичайно, і дітям часом трапляється висувати в назві предмета не
дієслово, а іменник або - дуже рідко - прикметник.
Мені повідомляють про п'ятирічний Гаврюші, який ботаніку називав цветаніка
(його батько був директором ботанічного саду), а ватрушку - творушка (від
слова "сир"), і я знаю Мусю, яка називала нафталін муфталіном, так
як була впевнена, що нафталін існує спеціально для маминої муфти.
Втім, таких словотворів не багато. Більшість дитячих слів,
що входять в область "народної етимології", пов'язане з дієслівними формами.
Так велике у дітей тяжіння до дієслова, що їм буквально не вистачає
дієслів, що існують в "дорослому" мові . Доводиться створювати свої
власні.
Ні, здається, такого іменника, яке дитина не перетворив би
в дієслово:
- Годинники часікают.
- Вся ялинка обсвечкана! Вся ялинка обсвечкана!
Брат трирічної Ніни грає на балалайці. Ніна стражденно морщиться:
- Не Балалаєв, будь ласка!
Дитина створює такі дієслова десятками - набагато частіше, ніж ми.
Прищемивши собі руку дверима, дитина кричить:
- Ай, я Задверье руку!
І нехай батьків коробить це сміливе виробництво дієслова, дитина
вважає його абсолютно нормальним.
- Отскорлупай мені яйце.
- Замолоточь цей гвоздик.
- Папір откнопкалась.
- Я защекала свою карамельку!
- Ого-го, як ладошкаются!
- Ой, мене кропива накрапівіла!
- Я намакаронілся.
- Я вже начаепілся.
І навіть:
- Ми почайпілі кави.
Іноді оглаголівается навіть мова.
- Расшірокайтесь! .. Расшірокайтесь! - Кричала своїм гостям
чотирирічна дівчинка, вимагаючи, щоб вони розступилися.
У дієслово перетворюється навіть слово "ще":
- Покачайте мене на гойдалках, тільки я не зійду, а буду все ещекать і
ещекать *.
______________
* До речі зазначу, що слово "ещекать" за своєю структурою цілком
відповідає "дорослому" дієслова "бісіровать", зробленому від
латинського " біс "(bis).

Глаголом може стати навіть вигук алло:
- Папа Алекаев по телефону.
Сергій притиснувся до мами, вона обійняла його.
- Весь обмамілся! - Хвалиться він.
Це призводить до економії мови. Замість того щоб відмахуватися від
настирливих мух, Аркашка воліє отмухіваться:
- Я сиджу і отмухіваюсь. Сиджу і отмухіваюсь.
Немає таких слів, які дитина не перетворив би на дієслова:
- Йдемо покойночіться з татом і мамою.
Навіть муфта набуває у нього дієслівну форму:
- Ой , мама, навіщо ти мене так замуфтала?
Словом, на кожному кроці можна знайти, що наших дієслів дітям
недостатньо. Їм потрібно більше, ніж ми можемо їм дати, хоча дати ми можемо
взагалі чимало, тому що наша мова надзвичайно багатий дієсловами, виробленими
від іменників. Від слова циган російські люди виробили дієслово
вициганити, від слова Кузьма - подкузьміть, від слова Єгор - обдурити, від
слова рис - чортихатися, остобісіти. І ось ще подібні дієслова,
що походять від іменників:
остолбенеть - від слова стовп,
мавпувати - від слова мавпа,
розбійничати - від слова розбійник,
приземлятися - від слова земля,
приземляється - від слова місяць.
І від прикметників:
багатіти - від слова багатий,
гарнішати - від слова хороший.
І від вигуків:
хихикати, кукурікати, нявкати *.
______________
* Ср В. В. Виноградов, Російська мова (глава "Система дієслівного
словотворення"), М.-Л. 1947, стор 433-437.




Так що дитина і тут вступає у повній відповідності з споконвічними
нормами рідної мови. Найсміливіші та химерні з новоутворень
дитини і в даному випадку не виходять за рамки загальнонаціональних мовних
традицій.
Чудово, що дитячі дієслова типу отскорлупать, намакароніться
створюються за такою ж схемою, за якою наші великі письменники, художники
слова, намагалися свого часу створити нові форми дієслів.
Державін склав дієслово ручьіться (від слова "струмок"), Жуковський -
обезмишіть, Кольцов - Пілат, Гоголь - обиностраніться, омноголюдеть,
оравнодушеть, Гончаров - байронствовать, Щедрін - душедрянствовать,
умонелепствовать.
Часом такі неологізми створювалися для вираження іронії, коли автор і
сам усвідомлював всю навмисну ??недоладність вигаданого слова.
Таке, наприклад, двовірш, яке приписувалося Пушкіну:

Я закоханий, я зачарований,
Словом, я огончарован.

Такі майже все нові дієслова, які вводив у свою мову
Достоєвський: афонія (від назви гори Афон), фонзоніть (від прізвища
Фонзон), апельсіннічать, лімоннічать, амбіціознічать, белоручнічать,
подробнічать та ін. Всі - за винятком двох: джентльменнічать і
стушуватися.
Тільки ці два і втрималися у нас в мові. Більшість же промайнуло
і забулося, як, наприклад, герценівський дієслово Магдалини.
- Магдалини молодий чоловік.
(Від імені кається грішниці Магдалини.)
Такі ж у Чехова: таракани, етікетнічать, пересобачіться,
каверзи, окошкодохліться, размокропогодіться.
У "Спогадах" Коні:
"Він напідпитку був - у нас престольне свято, ну він і напрестолілся".
Чуя ці мовні закони, чотирирічний лінгвіст каже:
- Квочка оциплятілась!
Все це слова-експромти, слова-одноденки, які й не претендує на
те, щоб потрапити в мову, увійти в загальний мовний ужиток , зробитися
універсально придатними. Створені для даного випадку, вони найчастіше
культивувалися в домашніх розмовах, у приватних листах, в жартівливих
віршах і вмирали одразу ж після своєї появи на світ.
Бували такі періоди в історії мови, коли цей процес освіти
дієслів (головним чином від іменників) начебто затихав на
багато років, але потім раптово ставав надзвичайно активним і набував
дуже широкого розмаху. Так сталося, наприклад, в той період, коли творив
Маяковський, щедро вводив в свою поезію такі слова, як обезночіть,
мільйонів, вихор, нудити, іюліть, мандолін, вифрантіть, вигрустіть ...
Звичайно, це не було особистим його свавіллям: такі літературні
нововведення були відображенням того, що відбувалося в побуті, тому що в ту
епоху і розмовна мова рясніла такими словами:

- Ах, як я закастрюлілась!

- Він подфаміліл папір ...

- Як вам не соромно мешочнічать!

- Закоміссарілся молодий чоловік !

Недарма незадовго до цього Хлєбніков оперував такими словами, як
Чингісханом, Моцарта, а Ігор Северянин вводив в свої вірші
такі дієслова, вироблені від іменників, як осупружіться,
окалошіть, опроборіть, офрачіться, онездешніться, наструніться та ін., і
ін., та ін.

У смокінгах, у шик опроборенние,
великосвітські йолопи
У княжої вітальні наструнілісь,
особи свої оглупів.

Читачі охоче приймали тоді подібні словесні нововведення, бо
нововведення ці були в дусі епохи: у побутовій, розмовної мови відбувався
тоді той же процес посиленого оглаголіванія імен іменників. Тоді
ж створилася така пісня:

Чай пила,
Баранки їла,
Самоварнічала.

Потім (приблизно до середини 30-х років) цей процес заглох, хоча
і тепер мій знайомий чув у поїзді своїми вухами:
- Провідниця пилесоснічает.
У промові дитини такої періодизації немає. Кожне нове покоління дітей
завжди створює знову і знову безліч подібних дієслів, не
помічаючи свого мовного новаторства. Активність оглаголіванія імен
іменників знижується у них лише в міру того, як вони виходять з
дошкільного віку. Як близько примикають створювані ними дієслівні форми
до тих форм, які створені і створюються народом, видно, наприклад, з
слова розкуркулити. Вперше я почув це слово півстоліття тому - навіть раніше.
Гай, внучонок І. Ю. Рєпіна, міцно стиснув свій кулачішко і сказав:
- Ну-ка, розкуркулили мої пальці!
У ті часи такого слова ще не існувало в народі, так як
розкуркулення (у нинішньому значенні цього терміна) ще не стало
історичним фактом. Для того щоб дитина могла заздалегідь - так би мовити,
наперед - сконструювати те саме слово, яке років двадцять тому було
створено народними масами, треба, щоб він досконало володів тими ж
прийомами побудови слів , що виробив протягом тисячоліть народ.