Від двох до п'яти. Глава друга. VII. НОВА ЕПОХА І ДІТИ.

Подібних дитячих висловлювань записано у мене дуже багато, але і
наведеного достатньо, щоб встановити основні їх типи. Чудово,
що деякі з них повідомлялися мені двічі і тричі в різний час з
різних джерел, і я не міг не прийти до переконання, що вони в значній
своїй більшості характерні для дуже багатьох нормальних дітей.
Як вже сказано вище, я приступив до збирання дитячих виразів і слів
півстоліття тому, навіть раніше, і це дало мені можливість помітити одну дуже
важлива якість зібраних мною матеріалів - їх часту повторюваність , їх,
так би мовити, однотипність: моя правнучка у своєму словотворчестве йде точно
тим же шляхом, яким йшли мої діти і онуки, і не тільки в словотворчестве, але
і в методах всій своїй розумової діяльності.
Ці три покоління дітей, які я міг спостерігати впродовж такого
довгого часу, давали у відповідному віці один і той же
причинно-слідче тлумачення одним і тим же явищ навколишнього
життя.
У величезній більшості читацьких листів, одержуваних мною, я знаходжу
вже знайомі мені спостереження і факти або дуже близькі їхні варіанти.
Наприклад, з різних кінців Радянського Союзу мені повідомляли і повідомляють про
дітей, які, почувши від дорослих, що людина - нащадок мавпи,
зробили з цього висновок, ніби тієї мавпою, від якої йде людський
рід, був в недавній час їхній дідусь.
Так само повторюються знову і знову гіпотези
трирічних-чотирирічних дітей, ніби дівчинки вироблені на світло
виключно мамами, а хлопчики - виключно татами. Подібно до того як
різні діти з покоління в покоління щоразу заново винаходять слова
всехний, кусарік, мазелін, ктойтіна, роги, півнул, методи їх розумової
роботи і в інших областях абсолютно тотожні і призводять до однорідних
результатами (часто до однакових помилок).
Зате дуже різноманітні дитячі судження і помисли, які
відображають у собі суспільні умови їх життя.


Індустріалізація нашої країни, наприклад, викликала тисячі дитячих
висловів, немислимих в минулому. Ось деякі з них, різнобічно
відображають те найширше впровадження техніки в побут, яке в останні роки
відбувається у нас буквально на кожному кроці.
Чотирирічний Міша Юров виписується з лікарні. Прощаючись з ним,
нянечка запитує:
- Міша, ти москвич?
- Ні, я - "перемога"! - Відповідає хлопчисько, тому що для нього, як і
для більшості малюків, "москвич" - це раніше всього марка автомобіля.


І, звичайно, не тільки "москвич" .
По радіо передавали статтю про волгоградському битві. Стаття була
озаглавлена: "Перемога на Волзі".
Почувши це заголовок, Славік схвильовано вигукнув:
- Дідусь! Аварія! "Перемога" налетіла на "Волгу"!


Трирічний хлопчик, гуляючи по місту, побачив що зупинилася на вулиці
коня.
- Вірно, току у ній немає! - Сказав він і знайшов однієї цієї
коротенькій фразою, що вже з'явилося таке покоління дітей, для якого
електропоїзди, тролейбуси, трамваї звичніше (а значить, і зрозуміліше), ніж
коня.
Ще не так давно діти завжди наділяли машину властивостями людей і
тварин:
- Мама, дивися, який червонощокий автобус!
Але тепер, як ми бачимо, їх так тісно обступила електромеханіка, що
вони пояснюють нею навіть поведінку вуличної шкапи.
Дворічний громадянин, у якого під час біганини відірвався шнурок від
туфлі, сідає на траву і зітхає:
- Пеебой мотое ... - Що, безсумнівно, має означати: "Перебій в
моторі". Навіть сказати ці слова не вміє як слід, а вже застосовує до
своєї крихітної взуття технічний термін.


Дівчинка вперше побачила в Зоопарку слона. Глянула на хобот і сказала:
- Це не слон, а протигаз.


Кіке ставили клізму. Він командував:
- Ну, включай!
А потім:
- Вимкни, вимкни!


- Ах, мамо, яка ти красива! Як мотоциклетці!


У мене в казці "Тараканище" є такі вірші:

Зайці
У трамваї,
Жаба на мітлі.

Т. Л. Мотильова повідомляє мені, що її чотирирічний син Міша читав цю
казку по-своєму:

Зайці
У трамваї,
Жаба на метро, ??-

тобто модернізував казковий транспорт, створений древньої фантазією
патріархальної села.


Одночасно з цим драматург І.В . Шток написав мені про таку ж
поправці, внесеної його дочкою Ікой:
- Ти неправильно говориш. Потрібно "на метрі", а ти кажеш "на мітлі".
Зайчики в трамвайчику, жаба на метрі.


- Правда, мама, тролейбус - це помісь трамвая з автобусом ?


- "... вовчика з роками перетворився на запеклого вовка ..."
Що таке" досвідчений ", Володя не знав і тому переказував цю історію
так:
- вовчика вступив до монтери ...


Звичка малолітніх дітей до автоматики стала так велика в СРСР, що я
не дуже здивувався, коли почув , як один хлопчик, бажаючи випити томатного
соку, голосно сказав в магазині:
- Мама, купи мені автоматного соку!


- Давай подивимося корів - стадо йде .
- А що в них цікавого? Якщо б у них мотор був!


Міська дівчинка вперше в селі. Побачила теляти:
- А він заводний?


Вася повернувся з колгоспу.
- Що ти там бачив?
- Кінський причіп.
Тобто просто - віз.


Мама:
- У одного хлопчика два ока, у другого теж два ока. Скільки в них
всього очей?
Костя (з плачем):
- Я очі вважаються не вмію.
- А що ти вмієш рахувати?
- Реактивні літаки.


Навіть забарвлення предметів асоціюється у сучасних дітей з
механізмами. Мені пишуть з Ленінграда про п'ятирічний Борі, який, побачивши в
книзі слово "літо", надруковане три рази - червоними блакитними і чорними
літерами, - сказав:
- Це літо - пожежні машини, це літо - поливні машини, це літо
- вантажні машини.


Навіть у старовинні казки примудряються радянські діти впровадити сучасну
техніку. П'ятирічний художник, вислухавши казку про бабу-язі, малює її хатинку
на курячих ніжках з найдовшого антеною на даху.
- Адже вона ж радіо слухає!


- Слухай, Сергійку, казку. Скликала як-то бабуся сімох козенят ...
- По телефону?


Іллюша Розанов (1 р. 10 м.) вперше побачив грозу.
- Бабуся , дивися, який салют!


Чотирирічний син інженера Вітя Варшавський намалював чоловічка, а
збоку окремо - ніс, вуха, очі, пальці і сказав діловито:
- запчастини.


Йому показали картинку: кінь, запряжений в плуг.
- Що це таке?
Пояснюють: конячка оре землю.
- Хіба конячка - трактор? - Дивується він.


Повернувся з Зоопарку.
- Ну, Алешенька, що ти там бачив?
Чекали, що він почне говорити про тигрів, слона, бегемота . Але Альоша
відповів коротко:
- Машину!
(Вантажівка, що поливає доріжки.)


Питання мого малолітнього онука:
- Дід , а в коня бензин наливають?


Кінь позадкувала від виритої канави.
- Дивись, Ніколушка, конячка злякалася!
- І зовсім не злякалася, просто забуксувала.


Дітей старшого віку цікавлять проблеми того ж порядку, але значно
більш складні. Семирічний Сергійко Сосінскій:
- Щоб долетіти до якої-небудь там планети, треба сто шістьдесят
дев'ять років. Значить, щоб людина дійсно долетів до неї, йому треба за
дорозі одружуватися і мати дітей, які і долетять. Але чи можуть народжувати діти
в атмосфері?
Він хотів сказати "в безповітряному просторі".


Наташа, донька поета Д., склала такий вірш про Лайці:

Відправили собаку
Літати навколо Землі.
Їй різних бутербродів
На місяць запасли.

Собака голосно гавкає
У кабіночке своєї,
А супутник все літає
Навколо Землі моєї.

Поетові захотілося приписати до цієї Наташіной пісеньці кілька рядків
свого твору.
- Будь ласка, не треба, - сказала Наташа. - Ти ж, я знаю, зіпсуєш.


Дівчинка їхала в поїзді з балакучою матір'ю, яку довго
ревнувала до її співрозмовникам; нарешті затиснула їй рот:
- Мама, закрий своє радіо!
Тут знову-таки "метастаз" техніки в область побутових відносин,
процес, протилежний тому, який доводилося спостерігати в дитячої мови
років тридцять тому.


Є. Ковальчук (Ленінград) повідомляє мені чудовий випадок одного
такого "метастазу", який визначається суфіксом "іст".
"З сином Едиком ми приїхали до Вільнюса. Це було в 1947 році. Тоді у
вокзалу стояло багато візників. У Ленінграді їх вже давно не було, і Едик
ніколи їх не бачив. Він знав, що на світі існують велосипедисти,
таксисти, танкісти , але назви "візник" не знав.



Вказавши на дрожки, він із захватом вигукнув:
- Дивись, тато, лошадіст поїхав! "


Інші старі слова відомі радянським дітям головним чином у зв'язку з
сучасністю. Наприклад, слово "карета". Коли у казці Андерсена "Кресало"
дітям читають про те, що солдата повезли в кареті, вони запитують: "Хіба він
захворів?", Так як єдина карета, відома їм у наш автомобільне
час, є "карета швидкої допомоги", яка, до речі сказати, давно вже
перестала бути каретою. Втім, останнім часом діти найчастіше говорять:
"Перемога" швидкої допомоги ".


Нещодавно я читав по радіо уривки зі своєї книги про Чехова. Розповідаючи
про його сахалінської поїздці, я згадав, між іншим, що в дорозі його
обікрали випадкові супутники.
Незабаром після цього з Севастополя мною було отримано такий лист:
"Мій 4-річний син Вова збирався гуляти і, здавалося, зовсім не слухав
вашого читання. Раптом на обличчі його з'явився вираз жаху:
- Мама, ти чуєш? Супутника обікрали! "


Споруджує щось з двох табуреток.
- Що це ти робиш, Гриша?
- Для твоїх чобіт гараж строю.


Прочитавши цю сторінку моєї книги, А. Мясникова (Куйбишев) запитала свого
племінника Аліка:
- Як називається будинок, де живуть коні?
Він негайно відповів:
- Гараж.
- Ну, що ти! Зовсім не гараж.
- Ангар.
- Ні, ні, не ангар.
Він замовк і задумався. Коли ж йому повідомили, що житло коней -
стайня, він недовірливо похитав головою.
- Такого слова немає! вигадуєш!
Цей же Алік, за словами А. Мяснікової, вигукнув, побачивши що купається в
Волзі коня:
- Папа, кінь по самий кузов у ??воду залізла!


Бабуся стоїть біля вікна, показує дворічному онукові автомобіль і
сюсюкає:
- Бібіка! Сергійку, це Бібіка!
Онук зі зневагою дивиться на неї:
- Це не Бібіка, а "перемога".


нецікавим і вбивчо нудним представляється п'ятирічному Антону
Іванову все, що не пов'язане з технікою. Про що б ви не говорили йому, він
слухає насупившись, з великим небажанням, а найчастіше і зовсім не слухає.
Але як тільки справа стосується радіолокаторів, динамо-машин, або блюмінгів,
або самої звичайної електричної лампочки, його круглі щоки червоніють, в
очах з'являється вираз блаженства, він схоплюється з місця і, бігаючи в
захваті по кімнаті, засинає мовця сотнею питань і не відстане,
поки не отримає відповіді на свої "як?", "чому?", "для чого?".
Його мова перенасичена безліччю технічних термінів. Він сказав,
наприклад (цитую зі стенографічної точністю):
- Я так втомився, як лампочка на сто двадцять вольт, яку включили в
мережу на двісті двадцять вольт без трансформатора.
І це здалося мені тим більше дивним, що росте він у сім'ї,
надзвичайно далекої від техніки: його дід - письменник (Всеволод Іванов), баба
- перекладачка повістей і романів, мати - лінгвістка, батько - художник
(Д. Дубинський), один дядько - філолог, інший - пейзажист.


У тролейбусі.
- Тьотю, посуньтеся!
Мовчання.
- Тьотю, посуньтеся, будь ласка.
Мовчання.
- Мама, ця тітка неозвученими?


У бабусі в кутку перед іконою ніколи не гасне лампадка.
Льоня з подивом:
- А чому у тебе весь час горить стоп-сигнал?


- Ось почитай вірші на кубиках.
- Мене це тепер не цікавить.
- А що ж тебе цікавить?
- Космос.


- Ця церква зачинена.
- На переоблік?


- Бабуся, що з тобою?
- Ох, милий, хворію.
- За кого? За "Спартак"? За "Динамо"?


Вище говорилося про дитину, яка назвала півмісяць "сломатой місяцем".
Зараз мені повідомляють про хлопчика (трьох з половиною років), який під
час війни закричав про те ж півмісяці:
- Мама, мама, місяць розбомбили!


Хлопчик років п'яти ілюстрував Пушкіна "У лукомор'я дуб зелений" та
збоку намалював патефон.
- При чому ж тут патефон?
- Адже в Пушкіна сказано: "Йде направо пісню заводить". Раз "заводить",
означає патефон.


- Зірки на небі не справжні , не червоні, не такі, як на свято.


- Зірки - це салютінкі, які за небо зачепилися.


- Коли у нас день, в Америці ніч.
- Так їм і треба, буржуям!


Характерно, що слово "білий" радянськими малюками часто сприймається
не в прямому, а в переносному сенсі. Почувши про білих ведмедів, Вова говорить
з подивом:
- Хіба у звірів теж є буржуї?


Марина Талашенко мамі:
- Бабка - це буржуї, а мурашка - робочий ... Вовк - теж жадібний
буржуй, а журавель - робітник. Ось тільки не знаю, у байці "Мавпа і Окуляри"
хто ж мавпа: буржуй або робітник?


Внучка інваліда-гардеробника, дізнавшись, що її дід занедужав і не піде
сьогодні ввечері на службу, запитала стривоженим голосом:
- А що ж буде з п'ятирічкою?


"Одного разу ми взяли п'ятирічного Сашка в кіно, і він побачив картину" Ленін
у 1918 році ", - повідомляє мені Марія Сластенина. - Там есерка Каплан стріляє
в Леніна. Це страшно схвилювало Сашу. Потім ту ж картину показували по
телевізору. Саша сів біля самого екрану і, коли Каплан стала цілитися в
Леніна з револьвера, з силою вдарив глиняним півником по екрану. Скло
розбилося, екран погас. Що сталося? Ми не зрозуміли. Але потім почули:
Саша сміється і кричить з торжеством:
- Не встигла! Не встигла!
Він був упевнений, що йому вдалося врятувати Леніна від зрадницької кулі ".


Сусідка. Чи варто вам зберігати ці туфлі для Наточкі? Адже через рік
вони вийдуть з моди.
Мати. Ми за модою не женемося!
Ната. Ми тільки за мир і дружбу!


Шестирічний Ігор - мамі:
- Ти у мене найкрасивіша, хороша, міролюбівенькая.


- Пушкіна на дуелі вбили ...
- А де ж був міліціонер?


Про якій би країні не зайшов розмова, Ірочка негайно ж запитає:
- А вони за нас?


Про Іллю Муромця:
- Ілля Тимурівець.


- ... тут баба-яга приземлилася.


- І сказав чаклун Олегу: "Ти помреш від свого коня" . І тоді повів
Олег коня в колгосп ...


- Це хто намальований?
- Гном.
- А він фашист чи наш?


Якийсь хлопчина з великим захопленням слухав пушкінську казку про
царя Салтана. Але весь час його турбувало питання: що ж таке цей самий
Салтан? З одного боку, він начебто людина симпатичний, а з іншого
боку, занадто вже піддається впливу злий Бабаріхі і її підступних подруг.
Тому дитина весь час перебивав оповідача такими питаннями про це
незбагненному царя:
- А що він - правильний? А він хороший? А він наш, радянський?
Про це хлопчика я прочитав в одній зі статей професора
А. В. Запорожця *.
______________
* А. В. Запорожець, Психологія сприйняття казки дитиною-дошкільням,
"Дошкільне виховання", 1948, ь 9, стор 40.

Подібний же випадок описаний в неизданном щоденнику Ф. Вігдоровой. Вона
вирішувала зі своєю дочкою Галею кросворд, і їм зустрілася такий рядок:
"Відомий радянський поет".
Галя сказала:
- Некрасов.
- Який же він радянський! - заперечила письменниця.
- А хіба він не радянський? Адже він же хороший.
Як і для мільйонів інших наших громадян, "радянський" і "хороший" для
Галі синоніми.
Правда, Галі в ту пору було вже десять років, але чи потрібно говорити, що
у ставленні до слова "радянський" молодші діти цілком солідарні зі старшими?
В одній з публікацій Будинку дитячої книги приводиться таке вигук
п'ятирічного хлопчика про казковому Івана-царевича:
- Він хороший, Іван-царевич, як наші бійці. Так? *
______________
* М. М. Скудіна, Роль радянської народної казки у вихованні моральних
якостей у дітей дошкільного віку. Збірка "Літературно-критичні
читання", М. 1951, стор 108.

Якщо б Іван-царевич, у поданні нинішнього дитини, не був
наділений якостями радянських бійців, дитина ніколи не полюбив би його.


Так як ці патріотичні почуття радянських дітей однаково
властиві і молодшим і старшим, я вважаю можливим знову вийти за межі
того віку, якій присвячена моя книжка, і навести з щоденника
Ф. Вігдоровой наступний вислів восьмирічної Саші:
- Якщо б у мене була чарівна паличка, я перш за все зробила б
так, щоб ожив Володимир Ілліч. Потім, щоб був живий Галин тато. Потім,
щоб ожили всі великі, хороші люди минулих століть. А потім я змахнула б
паличкою в останній раз, щоб став комунізм.


Міліціонер затримав машину, що порушила правила вуличного руху.
Маленький син порушника, з жахом спостерігаючи, як радянський міліціонер