Все життя вагітної не будеш, чи мої пологи.

вау, вау, вау ....
готові слухати мій розповідь про вагітність і пологи?
тоді влаштовуйтеся зручніше, починається моя історія .....

25 липня 2007, 9:30 ранку ....
-ааааааа !!!!!!!!!!!( крики з туалету)
-Женечка, відкрий двері! -Благає співробітниця, нервово смикаючи ручку-що трапилося ?????
-мааамаааа (ридаючи), тест позитивний !!!!!!
-во дурна, а я вже перелякалася ..... ............
ввечері я повідомила голиться у цей момент чоловікові радість з ідіотською посмішкою. : D ТТТ все обійшлося ...
... так відбулося наше перше знайомство з малишіком ...

сама вагітність .....
на облік я встала в 3-4 тижні як порядна дурепа. : Fool: лікар була ні риба, ні м'ясо, коротше ніяка .....
в 5 тижнів моє перше збереження в абортної палаті (через відсутність місць) далося мені дуже важко .... бачити цілий тиждень цей шалений потік абортніц, намагаючись зберегти малюка-ще те заняття.
-ли в тебе дитина дефектний, що такий тонус ....( закидає замотаний лікар вудку) давай почистимо ?...
-тільки після вас (це мужику-то зарядити таке)

потім почалася слошная низка больниц_сохранений_уколов_капельниц_таблеток_запретов_потрепанных нервов_тупих медсестер_узи_осмотров_обжорства і т.д.
не буду вас морочитися загалом за всю вагітність лежала 7 разів у лікарні ....

УЗД з татом ...
ооо .... це був великий день у нашому житті ....
в 20 тижнів пішли ми дивитися "хто ж там такий сидить?"
наш тато гордо (але тремтячими руками) записував диктуються лікарем розміри, але коли лікар сказала "у вас буде хлопчик" на обличчі чоловіка з'явилася ідіотська посмішка.
діалог майбутнього тата і лікаря:
-ой, ну покажіть ...
-ось бачите Пісюн ...
-аааааа !!!!! покажіть ще! (лікар показує)
- Пісюн !!!!!!!!!!!!!!!!!! (тикаючи в екран пальцем) ХЛОПЧИК !!!!!!!!! !!
ПДР поставили 4-7 квітня 2008 року.

до 36 тижня ходити вагітної мені вже порядком набридло і кожен день я чекала пологів як манни небесної ... (а раніше здавалося з боку це так легко тягати "зайві" 20 кг спереду себе)

за тиждень до пологів я потрапила останній (сьомий раз) у лікарню з отекамі.кололі багато,, але до ладу нічого так і не допомогло, тому по Ночами я продовжувала хитатися по порожніх лікарняних коридорах з піднятими вгору руками, щоб хоч як-небудь зняти набряки рук, що доставляють пекельний біль (до речі через набряків руки відновили чутливість повністю тільки через 4 місяці після пологів).

25 березня 2008 ...
діалог з моїм батьком:
-мені треба в салон на манікюр
-ну чо ти поїдеш сьогодні? давай завтра відвезу ...
-я сказала сьогодні
-кортить тобі
-і пива мені привези
-???
-терміново !!!!!!!!! !
-: O:

... в салоні відчувала я себе цілком звичайно (не рахуючи розлади від неотриманого, але таки бажаного пива), тільки дрібний сильно польку-бабочку танцював на маминих закатованих органах.і живіт тягнуло, але звикла з самого початку вагітності, особливо не морочитися ... а даремно .....

вечір цього ж дня ....
дівчинки із заздрістю дивляться на мене, яка вважає проміжок між переймами, і тихо жують цукерки ...
засікаю час 20:00-сутички по 40 сек кожні 4 хвилини ... йду шукати чергового лікаря ...
-подивіться мене
-че ти мені голову морочиш? ось як буде 3 сутички за 10 хвилин, тоді і приходь ...
йду засмучена в палату.девчонкі молодці підтримали, цукерками нагодували ... ..
час 00:00-сутички кожні 2,5-3 хвилини за 40 сек ...
йду до чергового лікаря .....
-подивіться мене, такі-то сутички
-йди в оглядову (незадоволена, що розбудила)
під час огляду:
-йди спати, тільки 1 см відкриття (і в цей момент дістає з мене скривавлену руку)
- господи, а чому так крові багато?
-пробка (грубо відповідає)
... і тут Остапа понесло (тобто мене )...
дзвоню батькові і починаю кричати, щоб мені терміново привезли мого лікаря і мене не хвилює, що вже майже годину ночі, що я в це місто приїхала народжувати по блату, ти ж у мене лікар, чому у вашій лікарні з мене пилинки не здувають, і взагалі навколо мене вже повиннi все темпі вальсу кружляти, і якщо ще хоч чийсь тон не сподобатися, піду (ага.


.. з переймами о першій годині ночі): D ....
ближчий до 3 години ночі до чергового лікаря нарешті-таки доходить, що народжує «важлива персона» і мене таки переводять у передпологову після дзвінка зав.отделенія.кстаті в ту ніч «зібралася народжувати» тільки я одна в пологовому відділенні ...
спати мені зовсім не хотілося (звісно, ??така ейфорія, адже я ж вже народжувала!): dance: до світанку я ходила з блаженною посмішкою і радісним мислю про зустріч з малишом.рядом зі мною до приходу мого лікаря чергувала (тобто намагалася спати в палаті на сусідньому ліжку) санітарочка.

26 березня 2008 7 години ранку ...
Господи, який чудовий ранок! сонечко заглянуло мені в віконце і здається, що подмігнуло.утром на вже чутливих сутичках я включила музику і ходила пританцьовуючи ... потім стала підспівувати ... але весь кайф обламала черговий з ночі лікар своїм оглядом.
-погано відкриття йде (говорить незадоволеним голосом)-і пішла ...
я не надала цьому значення ...
8 ранку ...
прийшла мій лікар-Ольга Івановна.я була безмежно щаслива і під час огляду тільки й бубонів «я вас дочекалася, я молодечік? тільки не залишайте мене одну.я буду тільки з вами народжувати . якщо ви підете я народжувати перестану.вас буду чекати »(ага, одним помахом руки пологи зупиню)
8:30 ранку
мені прокололи пузирь.води виявилися зеление.срочно поставили КТГ.я намагалася розслабитися на черговій сутичці, які стали вже болючих до посіненія.от болю я тільки стукала в стінку кулаком як виявилося майбутньої сусідки по палаті, що відходить після КС.
9 ранку ...
на повному розкритті лікар сказала, що дитина голівку повернув і тепер застряг ... терміново набігли ще 4 врача.і тут я просто захотіла терміново кудись сваліть.до 12 годині дня всі 5 лікарів по черзі засовували в мене руки, намагаючись розгорнути головку.меня тужіло, але всі кричали, щоб я збивала сутички і не тужілась (а ви коли-небудь пробували продихівать сутички з засунутої з одного боку по лікоть рукою лікаря, а з іншого боку намагається пробитися на волю головою дитини?) вимотана вагітністю я просто плакала ...
12 дня ... -Жень, будемо кесаря: killer: (як вирок) у дитини падає серцебіеніе ...
прибіг анестезіолог, почав задавати на той момент дурні питання-вік , вага, курю/не курю, коли їла і чому я плачу, скорчившись !!!!!!( ой не повірите дохтор, я тут просто так скорчені лежу!) примчали санітарочка, закинули на каталку і понеслися ми з вітерцем по коридору. поруч біг анестезіолог і кричав-збивай сутичку, збивай
Операційна ...
Прекладивают мене на опер.стол.вопрос з боку
-чому хвора у футболці? (вибачте, : angry: хім.защіту будинку забула!) роздягнути повністю!
Ольга Іванівна ще раз подивилася + спробувала повернути головку, щоб упевнитися, що кесарів-єдиний вихід ... далі пам'ятаю холодний розчин, размизиваемий по пузу, жарти анестезіолога ... і все ... нірвана

Близько 16 годин ...
Відкриваю очі ... біла стеля ... порожнеча в голові ... все крутиться ... закриваю ... відкриваю знову ... Ольга Іванівна каже, що прийшли родичі, відразу чую шум біля двері.смотрю на свою руку і не бачу бирки (яку всі народили матусі носять гордо відділенням) починаю кричати
-що з дитиною? де моя бирка? чому її немає?
-йдіть сюди (ОІ кличе мого чоловіка і вручає синочка) у вас хлопчик ...
я повертаю голову і бачу очманілого від щастя чоловіка ...
так, рідний мій! саме ти побачив нашого синочка першим і взяв його на руки ...
чоловік підійшов до мене і просто тихо сказав: спасибі, рідна, спасибі ... я вперше побачила його зі сльозами на очах ...
... знову нірвана ...
26 березня 2008 в 12 годин 58 хвилин з'явився на світ мій хлопчик Еміль.

післямова ... далі було довге перебування в лікарні, через тиждень повторна операція через розбіжності швів, втечу з лікарні .... але це вже зовсім інша історія ....