Ганна Толкачова "Чарівна паличка".

Микита виграв по кришці від газованої води чарівну паличку. Він взагалі-то хотів роликові ковзани. Але продавщиця в кіоску, яка приз видавала, посміхнулася і сказала:
- Дивак, ти ж тепер можеш все, що завгодно, собі побажати: хоч ролики, хоч мотоцикл. Ось тобі паличка, а ось до неї інструкція.

Микита папірець-посібник розгорнув, прочитав, як треба паличкою махати, які слова говорити, щоб бажання протягом години виповнилося. Захотілося йому відразу ж свою дивину випробувати, та на вулиці не став він цього робити, посоромився. Прибіг додому, помахав чарівною паличкою і говорить:
- Хочу ролики.

Тут мама покликала його:
- Синку, ходімо зі мною на ринок. Допоможеш мені сумки важкі нести.

Микита відмовився:
- Не, мам, зараз ніяк не можу. Давай через годинку.

Мама зітхнула - та й пішла одна. А хлопчик сидить у своїй кімнаті і чекає, коли ковзани зі стелі впадуть.




Мама скоро з ринку повернулася, розповідає:
- Там один чоловік роликові ковзани продавав, точь-в-точь такі, як ти просив, і недорого. Я хотіла купити, а він каже: міряти треба, раптом не підійдуть. Так і пішла ні з чим.

Микита думає: ось ще, купувати! Зараз ковзани по-чарівному задарма з'являться. Але ковзанів так і не було ні за годину, ні через два, ні до вечора.

Взяв Микита паличку і поніс назад у той ларьок:
- От, не працює чомусь ...

Продавщиця паличку потрясла, як градусник, подивилася на світ.

- Нормально, - каже, - працює. - Бачиш?

Микита глянув - а паличка прозора зробилася, і в ній, як у телевізорі, його мама на ринку ролики розглядає і з дядьком біля прилавка розмовляє. А потім себе побачив - як він на дивані лежить.

- Зрозумів? - Усміхнулася продавщиця. - Чари, як і мамі, допомагати треба.