Мої пологи 09.09.09.

Почну з того що в лікарню я лягла заздалегідь, майже на 2 тижні. Інтуїція мені підказувала, що народжу числа 5 вересня. І тому тиждень я просто засмагала, не ходила ні на які процедури уколи та інше. Прост насолоджувалося байдикування. Кайф трохи псували крики з пологового залу який знаходився через стінку з нашою палатою.

Загалом хто лежав у патологи той мене зрозуміє як всі думки в голові тільки про пологи, і навіть якщо народжувати то ти власне ще не квапишся то піддавшись загальному психозу починаєш квапити цей заповітний годину. На початку другого тижня я вже з тугою дивилася на лікаря Олену Володимирівну (Є.В.) і просила _ "Може сіністролу, а?" або "Подивіться мене на кріслі раптом чого наколупав" Але лікарка була непохитна у тебе ще 38 тижнів немає. Ото буде тоді і поговоримо. Ну ось настає довгоочікуване 5 вересня (мої 38 тижнів і оголошена чоловікові дата пологів) але движуху ніякої немає і не намічається. чоловік з ранку на телефоні ну як ну що. А немає нічого. Вже о 12 ночі чоловік, каже видно сьогодні не доля, давай тоді 9 і доче зрадь щоб тільки 9. Я в трубку похихотіли які вони наївні мужики: fool: Але всім в палаті і лікарю оголосила що всі народжую 9. Числа 8 у мене почала відходити пробка, але я вже навчена досвідом знала що спокушатися ще рано. 9 вересня вранці мене розбудив чоловік - Ну що почала вже? А в мене взагалі ні в одному оці навіть не тягне не де. Кажу навряд чи сьогодні, до і взагалі в найближчі три дні. В обід мене мене подивилася лікарка на кріслі, привітала з пробкою, і сказала - шкода що сьогодні не дотягла шийка вже хороша завтра народиш. Засмучена такими новинами взяла я кніжецу і засіла за читання. І тут о 15.00 о диво, відчула перейми, сплутати їх ні з чим не можна було, вони були взагалі безболісні. Дістала я телефон і зазначила час, 15-17 хвилин. Де то протягом півтора годин інтервали скоротилися до 3-4 хвилин. Я пішла до лікаря, Є.В. не було дивилася Людмила Володимирівна, завідувачка родзалі. Вона помотрела сказала що це дійсно пологи, що сутички не помилкові проткнула міхур, ну і води ж з мене вилилося мама дорога. І відправила мене на клізму, а забула сказати у нас у відділенні на жінку збирається в пологовий зал дивилися мало не з заздрістю, оточували і по сто разів випитували ну як, ну що як сутички (багато превородок;)) Я з видом бувалого солдата поблажливо посміхалася і казала так совем не боляче.


Боляче і справді не було: dance: Сутички просто ще почастішали і стали якимись тягнуть. Я сходила на клізму (як згадаю так Здригніться) зібрала речі зателефонувала чоловікові - що всі пішла і гордою ходою пішла, було вже 18.00 Вже в передпологовій сутички стали посилюватися я спеціально не лягала а ходила що б розкриття йшло швидше (мені ж треба було встигнути) і Де то через годину мене накрило - прийшли справжні такі не кволі сутички, я продовжувала ходити і наспівувати пісню Тратата Тратата ми веземо з собою кота. І не повірите це пісня мені допомагала, саме вона інші не діяли, поки я згадувала кого ж там власне везли сутичка закінчувалася.

Тут я згадала що обіцяли лікувальний сон, нагадала про це Л.В. Прийшов симпатичний дядечко анестезіолог (дівчата чому всі анестезіологи дядечки, причому дуже навіть симпатичні?) Поспала я хвилин сорок, навіть не спала а так дрімала, сутички не знеболити а як те притупилися. Коли дія сну закінчилося і сутички знову набрали обертів я захотіла писати. Я покликала Костю (мій акушер, мені його так смішно представили - Це ваша акушерка-Костя: D) і попросила повести мене в туалет, боялася що сама після сну не дійду голова ще кружляла небагато. Але Костя вирішив спочатку подивитися що ж у мене там новенького. І тут напевно було найболючіше за всі роди-Це коли він дивився розкриття крізь сутичку. Костя він же акушерка радісно оголосив мені що всі народжую і побіг готувати стіл. Мене стала тужити. Через 5 хвилин я була вже на столі. Прийшла Л.В. і їй асистувати прийшла Є.В. (Моя лікарка з патології) вона дуже здивувалася побачивши мене на столі - треба ж усе таки сьогодні народжуєш. Обстановка було якась дружня начебто я їх знаю все життя ми перекинулися жартами і мене зігнули колінами до плечей - в першу потугу я народила голівку - друга і вислизнула моя Діанка. Теплу кричущу рідну поклали її мені на живіт. Свої почуття описувати не буду - ви і самі їх чудово знаєте;) Ось так і народила я другу дочку.