Як ЦЕ було ....

Вся вагітність проходила в принципі нормально .... на 32 тижні пощастило мені здавати іспити і захищати диплом .... в світлі цих нервів і переживань я замість набору ваги скинула пару-трійку кіло, моєму лікареві в ЖК це дуже не сподобалося, вона вирішила перестрахуватися і направила мене до пологового будинку полежати тиждень підгодувати активно дитини (ставили затримку розвитку). Поки лежала в пологовому будинку наслухалася всякого, особливо запам'ятовуються були прогулянки, проходили вони під вікнами пологового залу і все-все було чутно ....... сподобалося "Та я більше сексом займатися не буду !!!!" і "Уб'ю цього гада чоловіка за такі муки !!!!!" Випустили мене через тиждень з цілком Годована дитям. Пішла гуляти ще месяцок-півтора.

Підходить час "ІБК" і знову моя лікар закладає мене в пологовий будинок, але на цей раз вже аналізи прийшли погані, підозрюють пієлонефрит Приїжджаю в пологовий будинок о 5 годині вечора, переді мною 3 людини, поки то се, подивилися, оформили, в загальному потрапила я в палату в 10 вечора, причому у відділення патології (куди мала) місць немає (!!!!!), поклали у відділення гінекології. У палаті 4 людини, якраз я і ті троє, які в приймальному переді мною були. У цей же вечір здали всі аналізи, на ранок приходять результати ...... ніякого пієлонефриту Але глянули на кріслі, кажуть розкриття на 2 пальці, можу почати народжувати в будь-який момент, додому не пустимо. Ближче до вечора перевели в патологію.Била п'ятниця. Дзвоню чоловікові, розповідаю ситуацію, що так і так-діагноз не підтвердився, додому не пускають, ну і жартом так кажу що, у вихідні народжувати не піду, не хочеться з черговою бригадою народжувати, в понеділок теж не піду, тому що лікарі тільки після вихідних .... піду у вівторок, нєфіг тут залежуватися ....... Чоловік, який мало що розуміє у всьому цьому, на повному серйозі питає чи правда я народжу у вівторок і чи замовляти йому доставку ліжечка з розрахунку на цей термін ) Я його заспокоїла, що до ПДР ще тиждень і він може розслабитися) Всі вихідні я капала на мізки дівчаткам-сусідки по камері що не хочу тут лежати, хочу додому швидше .... хтось сказав що щоб швидше народити треба поїсти виноград, швидка смска чоловікові: "Хочу виноград !!!!!" У понеділок приїжджаємо провідати з гілочкою білого і чорного Виноградом ... я його в одну особу уплітають ..... і о диво, в ніч з понеділка на вівторок (в 3 години) прокидаюся в тепленької лужице !!!!! Пішла швиденько розбудила акушерку, вона мені дала пелюшку .... типу йди говорить походи 30 хвилин, потім покажеш пелюшку ... якщо дійсно мокра значить викличу лікаря ......


ну я то розумію що це точно води відходять ...... ходжу, прислухаюся до себе .... нічого не болить , ніде не тягне .... через 40 хвилин приходить лікар, подивилася, привітала з тим що я скоро народжу і пішла ..... я ще хвилин 20 збирала речі, спустили в приймальне відділення, виконали потрібний процедури, одягли в ЩІКАРНУЮ сорочечку і відправили у пологове відділення, передпологовій вона ж і родова на 2 людини, поклали на ліжко, я відразу ж оцінила її комфортність і м'якість, чого мені так не вистачало в отд патології, підключили КТГ і пішли, годині о 6 ранку тільки початок потягувати живіт , прийшла акушерка запропонувала походити, походили .... годинку ми то ходили, то лежали, розмовляли з дівчинкою (у нас родова діяльність йшла однаково), до 7 сутички стали вже відчутніше, прийшла зав відділенням, оглянула нас, почитала наші карти, мені вкололи анестезію (зір поганий, мені було покладено) і після уколу я сутички бачила тільки по апарату КТГ, в цей час я дуже здорово відпочила, здається вдавалося навіть заснути, але цікавість не давало) Мені треба було все і всіх оглянути, кого куди повезли по коридору, що роблять у сусідньому родблоке, ближче до 9 моя сусідка почала вже покрикувати, а я лежу як колода, мені не дуже-то й боляче, відчуваю тиск якесь ..... Прийшла акушерка, подивилася нас і все ніяк не могла вирішити хто перший буде народжувати, я вирішила поступитися, але до мене приставили іншу акушерку .... поки моя сусідка народжувала анестезія відійшла зовсім і тут я зрозуміла від чого вона гримала, але інтерес до того що відбувається на сусідньому кріслі був більше моєї болю, акушерка тільки всі над душею стояла й говорила як дихати треба, от думаю причепливих яка, але щоб не відволікала робила як вона просила, сусідка 2 рази тугіше і народила дівчинку, ми обміняли жестами.

І все лікарі-мучителі переключилися на мене, з цього моменту пам'ять моя стала якась розмита, пам'ятаю що теж 2 рази потужила, потім щось стало палити сильно, дали маску з киснем ...... і ось він мій маленький друже з'явився на світ, відразу поклали на живіт, він такий теплий і гучний.

Нас похвалили акушерки, сказала що молодці, не лаялися, не кричали, не билися в істериці (як у сусідньому родблоке) Поки мене штопали я дійшла висновку, що саме чоловіки через таке не проходять, а дитина це плід нашої спільної любові їм треба знати як це було .... я своєму чоловікові розповіла все у фарбах, він відмовлявся від цієї розповіді, але уникнути йому не вдалося ... .. так що тепер ми обидва знаємо як ЦЕ було.