Від двох до п'яти. Глава четверта. III. Тяжіння ДИТИНИ До перевертнів.

Втім, будемо говорити виключно про народну поезію.
Адже немає ніякого сумніву, що вірші, які я зараз процитував,
затверджені і схвалені незліченною поколіннями російських дітей, так як хоча
кожному новому поколінню батьки , діди та бабці могли наспівувати поряд з
гарним і погане, в пам'яті маленьких слухачів завжди виживало лише те,
що найбільш відповідало їх дитячим запитам і смакам. І, доживши до
старості, кожен, хто в дитинстві чув ці пісні, передавав у свою чергу
онукам найкраще, найяскравіше. А все фальшиве, чуже малюкової
психіці потроху забувалося, відмирало і, таким чином, не передавалося
потомству, переставало існувати для наступного покоління дітей.
То був суворий відбір, і в результаті цього багатовікового відбору
російські діти отримали найцінніше спадщина пісень, які дороги саме тим,
що вони як би створені самими дітьми.
Недетское загинуло на тисячолітній дорозі.
Так створювалася зразкова дитяча народна пісня, під всій своїй
семантиці і ритміці ідеально відповідна розумовою потребам
російських трирічних дітей, - одне з найсильніших засобів мудрої народної
педагогічної практики.
Точно таким же шляхом виникла і та велика книга, яка в англійців
називається "Стара гуска" ("The Mother Goose"). Віршики, що входять до
"Стару гуску", так звані Nursery Rhymes, піддалися того ж
процесу колективного відбору, несвідомо виробленого довгим рядом
дитячих поколінь. Віршики ці просівали через тисячі сит, перш ніж з
них утворився єдиний всенародний пісняр, без якого немислимі
дитячі роки англійських, шотландських, австралійських, канадських дітей.
Багато хто з цих віршиків зареєстровані у пресі років чотириста чи п'ятсот
тому. Наприклад, пісня про Готемскіх розумникам (Three Wise Men of Gotham)
вважалася старовинної вже в середині XIV століття.
А версія пісні про сніг "Птаха біла, без Перишков" ("White bird
featherless ") сходить до початку десятого століття *.
______________
* Oxford Dictionary of Nursery Rhymes edited by lona and Peter Opie,
Oxford, 1958, pp. 81 і 193.

Чому ж, питається, серед цих творів фольклору, так
чудово пристосованих для виховання дітей, виникла така велика
група бешкетних, дивовижних віршиків, присвячених нарочитого систематичного
відхиленню від встановленої норми? Чому зразкова дитяча пісня,
схвалена мільйонами дітей, протягом багатьох століть культивує з таким
завзятістю це явне порушення реальності?
Я взяв одну-єдину тему: кінь везе людину, але, якщо
вдивитися уважніше в дитячу народну пісню, можна помітити, що трохи
Чи не кожна тема, доступна кругозору дитини, піддається такій же
обробці, немов ідея суворої закономірності речей і подій нестерпна
для трирічного розуму.
Багато пісень як ніби до того і прагнуть, щоб перемішати,
переплутати ті нечисленні дані досвіду, з яких для дитини складається
всесвіт.
Найчастіше бажана нісенітниця досягається в дитячій пісні тим, що
невід'ємні функції предмета а нав'язуються предмету б, а функції предмета
б нав'язуються предмету а.
Завдяки застосуванню цього методу у фольклорі створилися так звані
небивальщіни, здавна широко поширені серед російських дітей:

Серед моря стодола горить,
За чисту полю корабель біжить ...*
______________
* Великоросійські народні пісні. Видано проф. А. І. Соболевським, т. VII,
СПб. 1902, стор 287.

Тут, в цих рядках, дано поєднання шести непоєднуваних речей: моря і
клуні, кораблі та поля, води і вогню.
Подібну ж зворотний перестановку непорушних ознак моря і ліси
знаходимо в англійській дитячому фольклорі:
"Пустельник запитав мене, скільки ягід суниці росте в морі? Я
відповів йому: стільки ж, скільки копчених оселедців росте в лісі".
Повторюю і підкреслюю: для сприйняття цих ігрових віршів дитині
необхідно тверде знання істинного стану речей: оселедці - мешканці
моря, суниця росте в лісі.
Небувальщина необхідна дитині лише тоді, коли він добре утвердився
в "бувальщині".
Якщо йому невідомо, наприклад, що лід буває тільки в холодну пору,
він не сприйме народної англійської пісні про те, що:

Діти ковзали по льоду на ковзанах
У літній спекотний день.

Це потрібно з самого початку зрозуміти і запам'ятати: всі подібні нісенітниці
відчуваються дитиною саме як нісенітниці. Він ні на хвилину не вірить в їх
справжність. Нав'язування предметів невластивих їм функцій і ознак
захоплює його як забава.
У російських малих фольклорних жанрах ця забава нерідко приймає
характер гри в обмовку:
Півтора молока кислого глечика ...


лико мужиком підперезаний ...


Зирк, з-під собаки гавкають ворота. Мужик схопив собаку і давай бити
палицю. Собака комору щось стиснула та під хвіст і втекла.


Діжа жінку місить.


Озеро спурхнула, а качки залишилися ...


Корова бабу доїть.


Іноді ж тут відверта гра недолугим:
Я посіяв конопель, а виросли раки, зацвіли ворони.


Кішка кована, качка дійна ...


Кочерга раскудахталася, помело нафарбувала ...


На печі старий - він рибу ловив.


одерна пуп, сорочку видно!


На грушу лізу, грушки трясу, карасі падають, сметану збираю .


У німецькому фольклорі, як і у всякій іншій, теж з незапам'ятних
часів існує безліч таких же бешкетних небилиць - для дітей та
для дорослих. Наведу одну з них, найбільш вдалу, у талановитому перекладі
Льва Гінзбурга. Вона поширювалася в "летючих листках" в 1530 році в
Нюрнберзі:

Жив у мужика багатий будинок,
Пив хліб, закушував вином,

стриг ножиці овечкою.
Дошкою рубанок він стругав,
У коня візок запрягав,
топив поліна грубкою.
. . . . . . . . . . . . . . .
Саджав він в ріпі город,
Злодіїв поставив біля воріт,
Щоб під покровом темряви
Не влізла в будинок собака.
Він у рибах озеро вудил,
Йому синку дружину породив ...*
і т.д.
______________
* "Німецькі народні балади" в перекладі Лева Гінзбурга, М.


1959, стор
118 -120.

За цією схемою побудовано чимало найулюбленіших дитячих віршів.
Наприклад, ця безсмертна народна пісня, відроджується з кожним
новим поколінням дітей:

Сліпий підглядає,
Глухий підслуховує,
Безногий навздогін побіг
Німий караул закричав *.
______________
* Великоросійські народні пісні. Видано проф. А. І. Соболевським, т. VII,
СПб. 1902, стор 210-211.

Варіантів цієї пісні безліч. Один з найбільш характерних
такий:

Ще де ж це бачено,
Ще де ж це чувано,
Щоб курочка бичка народила,
Поросеночек яєчко зніс ...
Щоб безрукий кліть обікрав,
Голопуз за пазуху наклав,
А сліпий-то підглядав,
А глухий-то підслуховував,
Без'язикий "караул" закричав ,
А безногий впогонь побіг *.
______________
* Великоросійські народні пісні. Видано проф. А. І. Соболевським, т. VII,
СПб. 1902, стор 291-292.

У народі такі вірші називаються іноді "нескладуху":

Ви послухайте, хлопці,
нескладуху вам заспіваю:
"Сидить корова на березі,
Гризе валяного чобіт".

Прикладів таких "нескладуху" можна навести скільки завгодно, і всі вони
будуть свідчити про незнищенною потреби кожної здорової
дитини всіх епох і народів внести нісенітницю в той малий, але виразний світ,
з яким він нещодавно познайомився. Тільки-но дитина зрозумів
остаточно, які предмети їстівні, які ні, він з радістю став
слухати народну нескладуху про те, що

Жив-був Моторний на білому світлі,
Піл-їв постоли, ковтав черевики.

Недарма в іноземних дитячих антологіях так часто зустрічається цілий
відділ "віршів без сенсу". Ось одне з них, що належить Вільяму
Ренді (William Rand); воно так і зветься - "Перевернутий світ":

Якщо б кінь осідлав сідока,
Якщо б трава почала їсти корову,
Якби миші полювали за котом,
Якщо б чоловік став жінкою, -
Весь світ перевернувся б вниз головою *.
______________
* "This Singing World "(" Цей співаючий світ "), NY, 1923, p. 325.

По суті, всі віршики, про які ми зараз говорили, суть віршики про
перевернутому світі.
З якоїсь незрозумілої причини дитини тягне в цей "перевернутий
світ ", де безногі бігають, а вода горить, а коні скачуть на своїх їздців,
а якісь Моторні замість хліба їдять черевики.
Виділивши ці твори дитячого фольклору в особливу групу, я дав
всьому їх циклу назву "Віршики-перевертні" * і спробував дізнатися, яка
ж їх практична мета в системі народної багатовікової педагогіки. Я
казав собі: адже не став би народ так завзято, протягом стількох
століть, пропонувати новим і новим поколінням дітей так багато цих
своєрідних творів поезії, якщо б вони не сприяли
вдосконалення психічного життя хлопців.
______________
* Слово "перевертиш" здавна живе в мові. Ново лише те значення,
яке у цьому випадку я надав йому як літературному терміну. ??

І все ж я довго не міг дошукатися, у чому користь дитячого потягу до
грі в " перевернутий світ ". Ні в російських, ні в іноземних письменників я не
знайшов про нього жодного слова.
Зрештою розгадка цього дивного явища знайшлася. Але не в
літературі, а в житті.
До цієї розгадки привела мене моя дворічна дочка.
У ту пору для неї, як і для багатьох дітей її віку, було
джерелом найсильніших емоцій і щонайнапруженішої розумової діяльності то
незначне саме по собі обставина, що півень кричить кукуріку,
собака гавкає, а кішка нявкає.
Ці скромні відомості були могутнім завоюванням її інтелекту. Міцно,
невід'ємно, раз назавжди прив'язала вона до півня "кукуріку", до кішки -
"мяу", до собаки - "гав-гав" і, справедливо пишаючись своїми великими
знаннями, невпинно демонструвала їх.
Ці знання відразу внесли ясність, порядок і стрункість у чарівний
для неї, як і для будь немовляти, світ оточуючих її живих істот.
І от якось входить до мене дочка - на двадцять третьому місяці свого
буття - з таким бешкетним і в той же час збентеженим особою, точно затіває
незвичайну каверзу. Такого складного висловлювання я ніколи не бачив у неї
на обличчі.
Ще здалеку вона крикнула мені:
- Папа, ава - няв! - Тобто повідомила сенсаційну й свідомо невірну
звістку, що собака, замість того щоб гавкати, нявкає. І засміялася
заохочувальною, дещо штучним сміхом, запрошуючи і мене сміятися
цієї вигадки.
Я ж був нахилений до реалізму:
- Ні, - відповів я, - ава - гав.
- Ава - няв! - Повторила вона, сміючись і в той же час шукаючи у мене на
особі вираження, яке показало б їй, як їй слід ставитися до цієї
єретичної вигадці, якої вона навіть трохи злякалася.
Я вирішив увійти до її гру і сказав:
- А півень кричить няв!
І цим санкціонував її інтелектуальну зухвалість.
Ніколи сама вигадлива епіграма Пірона не викликала такого
вдячного сміху, як ця убога жарт, заснована на механічному
переміщенні двох елементарних понять. То була перша жарт, яку моя
дочка відчула як жарт на двадцять третьому місяці свого буття. Вона
відчула, що не тільки не страшно "перевертати" за своєю примхою
світ, а, навпаки, весело і дуже забавно, аби тільки поруч з цим
неправильним уявленням про світ у розумі залишалося свідомість правильного.
Вона, так би мовити, на власні очі побачила основну пружину комізму, яка полягає
саме в тому, що даному предмету нав'язуються прямо протилежні
якості.
Постігнув механізм свого жарту, вона побажала насолоджуватися нею знову і
знову, ізмишляя все нові невідповідності між твариною і звуком.
І тоді мені здалося - я зрозумів, звідки ця виразилася в дитячому
фольклорі незламна пристрасть до невідповідностей, несообразностям, до
розривання зв'язків між предметами і їх постійними ознаками.
Ключ до всього цього в тій різній і радісною діяльності,
яка має таке велике значення для розумової та моральної життя
дитини, - у грі .