Принцеси: від Попелюшки до Рапунцель.

Типологія принцес

«Кожна дівчинка - принцеса» - проголошує журнал для маленьких дівчаток «Принцеса», що випускається Disney. Для щасливих мам - фотографії улюблених доньок на першому розвороті; для доньок - захоплюючі історії з життя Аврори або Белль після весілля («Принц Філіп втратив пам'ять»; «Чудовисько влаштовує вечірку»). Журнал не вчить допомагати мамі, а вчить, як зробити корону з фольги і гудзиків, виготовляти бутерброди для вечірки у формі туфельок і іншим нехитрим премудростям Еллочки-людожерки. Тетяна шоломова вважає, що років тридцять тому дівчаткам в їх щасливому жовтенятський дитинстві якраз не вистачало чогось такого - з красивими сукнями, без турбот і щоб казка не закінчувалася ...

Блондинка в політиці
Згаданий журнал є частиною величезного бізнесу, тому що образи диснеївських принцес широко використовуються при виробництві товарів для дітей. Будь-яка принцеса зустрічається в природі не просто так, а щоб приносити гроші. Мультфільми, ігри, льодове шоу, журнали, карнавальні костюми і т. д. Єдиний острівець гламуру у сучасній культурі, який не намагаються переслідувати і викривати з ідейних міркувань (з чого, звичайно ж, слід, що гламур як такої - породження інфантильного свідомості) .

Перший повнометражний мультиплікаційний фільм У. Діснея вийшов в 1937 році, і це, звичайно ж, «Білосніжка і сім гномів». Ті часи були настільки помірковані, що цензура зажадала вирізати сцену, в якій гноми стелили постіль Білосніжку - щоб публіка не подумала чого-небудь не те. Мультфільм раз і назавжди визначив образ принцеси Білосніжки для майбутніх поколінь (червоний бантик в чорному волоссі і червоно-сині смугасті рукавчики), а також окреслив лінію поведінки всіх майбутніх диснеївських принцес. Їх ніжний голос і легкий норов перетворилися на сили, розбурхують світобудову: варто принцесі заспівати, як злітаються підспівувати солодкоголосі пташки чи пускається в танок кухонне начиння, і щоразу таланти принцеси і особливості світоустрою розкриваються настільки, наскільки дозволяє техніка мультиплікації.

Наступною стала «Попелюшка» (1950), блондинка в блакитних навушниках і блакитному бальній сукні. От цікаво: важко знайти дівчинку, яка вбралася б у лахміття і побажала б зобразити Попелюшку на кухні. Всі чомусь вважають за краще бути Попелюшкою після перетворення. Потім - «Спляча красуня» (1959), блондинка в рожевому. Вона навіть не встигала до ладу поспати, тому що принц не дрімав, і все це пишність вінчав девіз: «Врешті-решт, на дворі в нас XIV століття!»

Потім з'явилася «Русалонька» (принцеса Аріель) (1989), коли на догоду англосаксонському оптимізму була принесена в жертву головна ідея Г. Х. Андерсена про безсмертя люблячої душі, а потім настали часи «Красуні і Чудовиська» (1991). Це вже культурний конфлікт, тому що ми звикли до «Аленький квіточці» - і це при тому що в «Білосніжку і сімох гномів» мало хто розпізнає «Казку про мертву царівну і про сім богатирів». Філологічна наука досі вирішує питання, яким чином ці казки проникли на російський грунт - адже до А. С. Пушкіна і С. Т. Аксакова вони не зустрічалися серед народних, а потім наче приросли до народної свідомості, тепер вже й не відірвати. Але в одному випадку ми холоднокровно дивимося на чужоземний переказ, а інший чомусь приводить нас в збентеження.

Потім були ще Жасмін в мультфільмі про Аладдіна (1992), дочка індіанського вождя Покахонтас (1995), що покохала англійця Джона Сміта (мабуть, не в силах примирити необхідність мультиплікаційного щастя з жорстокою історичною реальністю у вигляді винищення індіанців білими, пораненого Джона Сміта відправили на кораблі додому в Англію).

А ще по диснеївським принцесам можна відслідковувати світові політичні процеси, бо явно вища роль Китаю привела до появи в 2005 році «Мулан», народної героїні китайського народу, яка врятувала батьківщину від навали гунів, а також - звивини політкоректності, тому що, здається, до 2009 року нарешті диснеївських режисерів відвідала та думка, що чорношкірий президент у Сполучених Штатах є, а ось гламурної чорношкірої принцеси в пантеоні немає, і так на світло з'явилася «Принцеса і жаба».

Антіпрінцесса
Втім, конкуренти не дрімали. Студія Dream works в 2000 році запропонувала світу «Шрека», нове слово в мультиплікації, перший повнометражний комп'ютерний мультфільм, озвучений суперзірками (а за диснеївських принцес завжди співають маловідомі співачки), який поставив з ніг на голову традиційну казкову систему цінностей і опровергшій моральні висновки, які слід було б зробити з «Красуні і Чудовиська» про те, що людський вигляд краще звіриного. Дивним чином відображення в художній формі якихось глибинних загальнолюдських процесів, сумнівів у достатності людського тіла здійснилося шляхом пародіювання традиційних диснеївських мотивів. Свежезапущенная в культурний ужиток принцеса Фіона виявилася психічно здоровим монстром, що бачать у лісової живності в першу чергу їжу, а не товаришів дитячих ігор чи братів по розуму.

Друга серія «Шрека» (2004) підтвердила твердість відмови від антропоморфізму, а «Шрек-3» (2007) явив світові всю обойму принцес у пародійної формі: Сплячу Красуню постійно збивав з ніг богатирський сон, Білосніжка виявила прагнення зменшити кількість гномів, Попелюшка продовжувала думати про бруд та прибирання, а Рапунцель в прагненні вийти заміж виявилася й зрадницею, і лисою (таким чином, Dream works примудрилася завчасно спародіювати ще, можливо, навіть і не задуману шедевр Disney). Крім того, під виглядом гуманітарної допомоги до основного дії залучили всіх можливих фонових персонажів, на зразок зведеної сестрички Доріс, озвученої аж Ларрі Кінгом (щоб не розмінюватися на дрібниці). Національно-визвольна війна четвертої частини мало додала до сформованому образу казкового королівства, хіба що всі зрозуміли, що закінчувати проект треба на самому цікавому місці.

Наслідки процесу пародіювання, схоже, незворотні ні для самих пародистів, ні для героїв пародії. Disney як традиційний постачальник казкових образів і ревнитель традиційних цінностей почав шукати нові шляхи. Спочатку шляхом самопародії продемонстрували наявність проломи між світами, коли «Зачарована» (2007) провалилася з мальованої казки в реальний світ і, незважаючи на всі суворі випробування на зразок проливного дощу, жорсткого обману і підступів конкурентів, продовжувала співати, танцювати і кроїти веселенькі платтячка з фіранок , відсилаючи тим самим відразу до кількох явищ американської культури.


Але, ймовірно, щоб стати товарним знаком, треба залишитися мальованої принцесою, і Зачарована не була включена до пантеону.

Можливо, вирішивши повторити хід конкурентів з перетворенням красуні на чудовисько (а потім, дотримуючись власним ціннісним установкам, зробити все як було), студія Disney зняла «Принцесу і жабу», в якій обидва герої теж для початку ставали зелененькими. Тут все було повалено в купу: і бажання мати власний ресторан (що робило сюжетно обгрунтованими пісні і танцю серед кухонного начиння), і бальну сукню, і прагнення стати принцесою. І мультфільм провалився в прокаті (хоча чорношкіру Тіан і включили до числа диснеївських принцес). Офіційною причиною провалу вважається невдале назву, а також слабо виражена «чоловіча лінія», тобто відсутність пригод, цікавих батькам і синам. Але справа, мабуть, не тільки в цьому, а в тому, що людство ще недостатньо демократизувати, щоб приходити в захват від стала принцесою дрібної буржуазку (на кого б не одружилися справжні європейські принци).

Що таке Рапунцель?
Проте висновки були зроблені, і в 2010 році золотоволоса Рапунцель відправилася підкорювати дитячі серця. У вітчизняному варіанті відкриття виявилося подвійним: казка братів Грімм про Рапунцель ніколи не користувалася такою популярністю, як «Пані Метелиця» або «Беляночка і Розочка». Ми Рапунцель не їмо і навіть не знаємо, що це таке.

Творці знову відхилилися від канонічного тексту. Якщо в оригіналі Рапунцель змінювалася утиски за гріхи батьків (мати виявила жадібність до товстенький і свіженьким Рапунцель в чужому городі, а батько вночі пішов їх красти. Вторгнення на чаклунську територію карається, і новонароджену дочку довелося віддати чаклунки), то в мультфільмі злобна чаклунка приходить у світ людей і забирає з нього головну цінність - дівчинку з чарівною косою, дарована молодість. Подальше традиційно: заточену у вежі красуню повинен врятувати прекрасний принц, і більшу частину сюжету склала, як і належить, дорога і зазнає труднощі. Все, що сталося з героями, оформлено за допомогою спецефектів. Зміст сучасного фільму чи мультфільму, включаючи неминучу мораль, визначається тим, зображення чого буде особливо вигідно в форматі 3 D. Це призводить до того, що глядачеві стає цікавим вже не стільки сюжет, скільки те, як і що зображено. У братів Грімм в покарання за втрату невинності чаклунка вигнала Рапунцель з високої вежі в похмуру пустелю - і все, і більше ми нічого не знаємо про її переживання при переході з одного світу в інший, крім того, що вона там бродить з дитиною на руках. У 3 D-мультфільмі перший вихід дівчини на свободу стає самостійним видовищем: заклично настовбурчений зелена травичка і завислі над нею і як би в роздумі ворушилися пальчики викликають відчуття очікуваного дотику босої ноги до м'якої траві. Рекламні ролики обіцяли живуть самостійним життям, хапаючи жертву і лізуть в бійку волосся, але у фільмі вони, на щастя, самостійності позбавлені (а то вийшов би, мабуть, фільм жахів який) і використовуються для традиційних веселощів прийшов в кинотеатр розважитися і насолодитися можливостями об'ємного зображення глядача: Рапунцель літає і на волоссі, які не закінчуються (21 метр!), і на коні над прірвою, і від злетів має захоплювати дух. Тварини, однак, мовчать і не намагаються ні підспівати, ні потанцювати на задньому плані. Мають місце також несподівані художні відкриття: наприклад, якщо змусити коня вести себе рівно так, як собака, то буде смішно. Цей чудовий кінь - Максимус - напевно запам'ятається всім і збагатить світової дитячий фольклор (і кінотеатри вже щосили торгують не тільки неприродно дорогою кока-колою, а й так само неприродно дорогими склянками для кока-коли з конем Максимус і Рапунцель на трубочці. Погана та діснеївська принцеса, образ якої погано продається). А також по-новому поводиться кухонне начиння: сковорода, виявляється, здатна зіграти не тільки революційно-визвольну, а й консервативно-охоронну роль.

Принцеса - це ти
Спас на цей раз красуню не принц, а бандит по імені Флінн Райдер, який під кінець перевиховався і перейнявся сімейними цінностями. Принца на бандита поміняли з комерційних міркувань (спасибі «Принцеса і жаба»): мультфільм призначений для сімейного перегляду, отже, повинен бути цікавий будь-якому члену сім'ї - і мамі і татові, і синові й доньці. І якщо дочки-матері по старинці воліють історії про прекрасних принців і ще більше прекрасних принцес, то батьки і сини, крім карколомних спецефектів, жадають ще і захоплюючих і бажано кримінальних пригод. Все це в мультфільмі є: повноцінними дійовими особами стають як мінімум дві бандитські угруповання; в одну з них входить гігантський Володимир, з дитинства любив єдинорогів (хоча, можливо, ім'я цього персонажа в кожній країні перекладають з урахуванням імені чинного прем'єр-міністра). На догоду комерційному успіху поміняли навіть назву на Tangled, що можна перекласти як «Заплутаний» (і що відображено в російській перекладі). «Ми не хочемо, щоб про наші проекти складалося упереджена думка, засноване лише на назві», - сказав Ед Кетмулл, нинішній глава студії Disney. Можливо, це так, і назва не повинна повністю вичерпувати зміст твору. Ось і Рапунцель в кінці підстригли, і волосся її потемніли. З чого випливає, що для юнацьких пригод зійде і блондинка, але мудро правити державою зможе тільки брюнетка.

І тут, звичайно, хочеться задати питання: чи є глибоко хибним мистецтво, призначене для маленьких, гарненьких, пухкенькі і одягнених в рожеві сукні з блискітками дівчаток? Навіть якщо воно тільки для них і призначене і незрозуміло більше нікому - ні старшим братам або сестрам, ні навіть якомусь сентиментальному таткові, що обожнює свою крихітку? Можна, звичайно, привітати ентузіазм студії Disney, усіма силами намагається полегшити цього відповідального батькові виконання батьківського обов'язку і нашпиговують дівчачий мультфільм розбійниками, викраденнями, погонями і мордобоями. Але питання все-таки в тому, чи є культура, орієнтована на дівчаток трьох-шести років, неповноцінною? Чи треба починати виховання майбутніх поколінь відразу з екскурсії на кухню або швейну фабрику чи слід погодитися з тим, що буває в житті коротка, але чудова пора, коли кожна дівчинка - принцеса, і весь інший світ зайнятий тільки тим, щоб засвідчити це?