Інфекційні захворювання нервової системи у дітей та їх наслідки.

Найбільш небезпечним захворюванням для дитини є запалення оболонок головного мозку - менінгіт. Всупереч поширеній думці, що менінгіти викликаються ходінням без шапки, вони можуть виникнути і в правильно і тепло одягнених малюків. Крім того - менінгітів дуже багато, адже збудниками інфекційних захворювань нервової системи є різні безліч бактерій (стафілокок, менінгокок і т.д.) або віруси, які об'єднуються клінічно у загальне поняття «нейроінфекцій». Часто нервова система може страждати вдруге в результаті переходу запального процесу з різних відділів організму на нервову систему або за рахунок інтоксикації отрутами, які виділяються мікробами. Вос ¬ палені в різних відділах нервової системи може пере ¬ ходити на периферичні нерви, викликаючи розлади слуху, зору, мови. Безпосереднє ураження речовини мозку може викликати різні інтелектуальні розлади, що ускладнюють навчання і виховання дітей в умовах загальноосвітніх дошкільних та шкільних установ. У зв'язку з цим велике значення має рання діагностика хворих, виявлення бацилоносіїв, профілактика хворобливих станів, методи виховання і навчання дітей після перенесеної хвороби.

Менінгіти
Розрізняють первинні і вторинні менінгіти. До первинних менінгіту відносяться менінгококовий цереброспінальний гнійний менінгіт. Первинним він називається тому, що збудник - менінгокок, потрапляє на слизову носа дитини від бацилоносіїв (батьки або рідня) при поганих санітарно-гігієнічних умовах (батьки беруть грудних дітей у своє ліжко, користуються спільним рушником і т. п.). Менінгокок зі слизової носа проникає по оболонкам нюхового нерва в мозкові оболонки, викликаючи їх запалення «менінгіт». Коки (менінгококи) завжди дають гнійний процес. Цереброспінальний менінгіт називається тому, що запалюється м'яка мозкова оболонка, що покриває головний і спинний мозок.

Захворювання найчастіше спостерігається в ранньому дитячому віці, коли у дітей немає захисних реакцій. Початок хвороби гострий: блювота, відмова від грудей, висока температура, розлад свідомості, висип на шкірі, занепокоєння або головний біль у дітей старшого віку.

При обстеженні виявляються всі менінгеальні симптоми: голівка закинута назад, за рахунок напруги потиличних м'язів - ригідності, руки приведені до грудей, ноги зігнуті в тазостегновому і колінному суглобах, підвищена шкірна чутливість, світлобоязнь, пульсація тім'ячка.

На висоті захворювання у дитини можуть виникнути судомні напади, що вказують на залучення процес самої речовини мозку. Інфекційний процес може переходити з мозкових оболонок на периферичні нерви: зоровий, слуховий, лицьової та ін Вже на висоті гострої симптоматики захворювання з'являється гіпертензіонний синдром (збільшення кількості спинномозкової рідини ¬ сти як захисна реакція організму).

У зв'язку з накопиченням спинномозкової рідини (ліквору) у міжоболочним просторі збільшується окружність голови, розходяться черепно-мозкові шви, особливо у маленької дитини. У старших дітей, коли кістки черепа вже зрослися, окружність голови не збільшується, а гіпертензіонний синдром наростає, розтягується павутинна оболонка, що проявляється у головних болях. Тиск рідини на речовину мозку призводить до порушення вищих психічних функцій різного ступеня вираженості. У зв'язку з цим у стаціонарі хворому роблять кілька разів пункцію (щоб знизити внутрішньочерепний тиск), а після виписки зі стаціонару в домашніх умовах проводять кілька разів на рік лікувальні курси дегидратационной терапії.

Що робити?
Хворий повинен бути госпіталізований в спеціальне відділення лікарні і чим раніше, тим краще можливий результат. У стаціонарі хворому роблять пункцію, виводять спинномозкову рідину (5 мл) для аналізу, зниження внутрішньочерепного тиску і можливості введення в спинномозковій канал лікарських препаратів (антибіотики). Спинномозкова рідина спочатку захворювання каламутна, надалі, якщо хворий не лечен, рідина стає густою жовтої масою за рахунок загиблих лейкоцитів. Крім цього антибіотики вводять і внутрішньом'язово для загальних захисних реакцій. Тривалість гострого періоду зазвичай 1-2 тижні і закінчується одужанням або смертю. У зв'язку з застосуванням антибіотиків скоротився час перебіг хвороби, різко зменшилася смертність і менш виражені залишкові (резидуальні) явища.

Після перенесеного захворювання спостерігаються остаточ ¬ ні (резидуальні) явища: гіпертензіонний синдром, мінімальна мозкова дисфункція (ММД ), труднощі поведінки, затримка психічного розвитку. У ряді випадків зберігається судомний синдром як наслідок спайкового процесу (спайки між оболонками і речовиною мозку).

Вторічние менінгіти
Вони виникають при впливі поруч розташованого вогнища запалення (гнійне захворювання середнього вуха - гнійний отит) - отогенний менінгіт, або інших запальних процесів, як, наприклад, вірусне запалення привушних залоз (паротит - свинка), паротитної менінгіт; туберкульозний і сифілітичний менінгіт при захворюванні всього організму.

Так, отогенний менінгіт розвивається у віці 3-5 років і старше на тлі хронічно поточного рецидивують ¬ ного отиту, що викликається стрептококом або стафілококом. Клінічна картина відповідає всім симптомів захворювання, потребує стаціонарного лікування. Після перенесеного менінгіту залишаються залишкові (резидуальні) симптоми у формі гіпертензійного синдрому, вестібуляр ¬ них розладів, зниження слуху, зору, затримки рече ¬ вого і психічного розвитку.

Паротитної менінгіт проходить на тлі гострого захворювання паротит (свинкою ). Захворювання вірусного походження, хворіють діти у дошкільних закладах та в початковій школі. Частіше хворіють хлопчики. Захворювання починається гостро і характеризується усіма симптомами менінгіту. Дітей стаціоніруют в спеціалізовані відділення. При пункції спинномозкова рідина про-зорої.

Перебіг хвороби 1-2 тижні, потім одужання, але залишаються резидуальні явища у вигляді гіпертензійного синдрому, вестибулярних розладів, астенічних (астенія - стомлення) реакцій.




Туберкульозний менінгіт виникає внаслідок перенесення туберкульозних паличок (паличка Коха - збудник туберкульозу), з основного осередку ураження струмом крові в мозкові оболонки. Захворювання починається поволі, субфебрильною температурою, головним болем, сонливістю. Симптоматика хвороби наростає повільно, коли не було стрептоміцину, відзначалася 100% смертність до третього тижня. Коли хворих почали лікувати стрептоміцином, кількість смертельних випадків різко зменшилася. У випадках, коли дитина залишався живий, у нього святкувався ряд неврологічних розладів, обумовлених локалізацією поразки - на основі мозку (базальний лентоменінгіт): парези, паралічі, розлад слуху, зору та ін Перенесли туберкульозний менінгіт діти потребують постійного нагляду фтизіатра і невропатолога.

Сифілітичний, менінгіт викликається блідою Спіро ¬ хетой, яка проникає всередину людини статевим або побутовим шляхом через пошкоджену слизову або шкіру. В організмі людини захворювання проходить три фази, що пов'язано з поступовим накопиченням та розповсюдженням блідої спірохети по всіх органах і тканинах організму.

Наслідки перенесених менінгітів
У клініці нервових хвороб в якості наслідки перенесених захворювань описують мікроцефалія і гідроцефалію, інтелектуальну недостатність (олігофренію), розлади зору, слуху, мови, моторики та інші психопатологічні розлади.

мікроцефалія
мікроцефалія є наслідком пе ¬ ренесенного внутрішньоутробного менінгоенцефаліту або ме-нінгіта в перші місяці життя дитини. Зазвичай при мікроцефалії спостерігаються важкі форми олігрофреніі. Характерними рисами є малі розміри черепа і самого мозку, особливо виражено недорозвинення великих півкуль. Вага мозку дуже маленький, близько 200-400 р. З боку фізичного розвитку спостерігається непропорційність статури, ріст істотно відстає від средневозрастной норми. Характерна хода - хворі ходять, зігнувшись вперед. Діти-Мікроцефали рухливі, однак ця рухливість дефектна, тут багато зайвих недоцільних рухів, відсутня стійкість. Характерна загальна гіпотонія, розпущеність суглобів.

Характерні і психічні зміни у вигляді важкого недоумства, зазвичай у формі імбіцільності або дебільності. Такі малюки мають веселий, добродушний характер, але зазвичай недорозвинену мова і обмежені навички. Однак, такими малюками займаються лікарі і психологи, вони навчаються в спеціальних школах, у них формуються навички, що дозволяють здійснювати досить активне життя.

Гідроцефалія
гідроцефалією називається захворювання, при якому відбувається патологічне значне збільшення обсягу цереброспінальної (спинно-мозкової) рідини в області шлуночків мозку й в області подоболочечное простору. Іноді цей стан ще іменують водянкою головного мозку. Найчастіше такий стан виникає після запалення головного мозку або його оболонок, токсичних уражень нервової системи, які ушкоджують мозок або його оболонки внутрішньоутробно або в ранньому дитинстві. Найбільш частими причинами є менінгіт, сифіліс. Крім того, грає роль і травма головного мозку під час пологів або подальшого життя. Останнім часом підкреслюється патологічна роль родових травм при пологах та КС. Зазначеними патологіями викликається роздратування судин і їх сплетінь в області шлуночків мозку, які й продукують спинномозкову рідину, через що і відбувається збільшення її обсягів. Разом з тим утруднений відтік рідини у зв'язку з закриттям у результаті запалення міжшлуночкової повідомлень або лікворовсасивающіх апаратів. Таким чином, рідина накопичується в замкнутому просторі і, не маючи виходу, починає тиснути на мозок, який, у свою чергу, передає це тиск кістках черепа.

У дітей першого року життя шви черепа ще не заклякли , тому досить рухливі, тиск зсередини, з боку мозку призводить до розбіжності швів і збільшення внутрішніх обсягів ликворосодержащих порожнин. Тому різко збільшується обсяг голівки дитини. Через скупчення надлишків рідини, порушення її нормальної циркуляції, відбувається патологічний вплив на роботу мозкових клітин. Ознаки гідроцефалії виражаються в прогресуючому збільшенні черепа у своєрідних нейропсихічних зміни.

З боку нервової системи часто відзначають низку патологічес ¬ ких симптомів, що характеризують роботу черепно-мозкових нервів. Можуть відзначатися зниження гостроти зору і слуху, тому що уражається слуховий і зоровий нерви, можливі парези і паралічі.

Відзначаються і своєрідні зміни з боку психіки. Такі діти добре вміють наслідувати дорослому і справляють враження дуже розвинених. У деяких вибірково розвиваються музичні чи художні здібності. Своєрідні особливості спостерігаються з боку мови - особлива манера розмовляти, супроводжувати свою промову римуванням, дотепами, жартами.

Зазвичай ознаки гідроцефалії виражені не сильно, тоді звичайно кажуть про гідроцефальним синдромі. Який може формуватися не тільки з-за перенесених нейроінфекцій, але і бути наслідком травматичних процесів або родової черепно-мозкової травми. У цих випадках при обстеженні дітей відзначається деяке збільшення розмірів черепа, розвинута судинна мережа під шкірою голови, яка вказує на застійні явища в судинах головного мозку і лікворної системі. У неврологічному статусі виявляється розсіяна неврологічна симптоматика в загальній і артикуляційної моториці. Діти скаржаться на головні болі в період навчального навантаження, запаморочення, підвищену стомлюваність і виснаженість. Деякі діти з явищами гідроцефальний синдрому стають непосидючі, неспокійними. Відзначається нестійкість активної уваги, його виснаженість, пам'ять набуває механічний характер. Логічне мислення недостатньо, що ускладнює нав ¬ ня по шкільній програмі. Деякі діти після розумової навантаження стають млявими, бездіяльними, що також ускладнює навчання.

Таким чином, ми простежили протягом різних за причин менінгітів, деякі з них можуть поєднуватися з ураженням речовини мозку, тоді говорять про менінгоенцефаліті.