Закон про обов'язкове медичне страхування: що важливо врахувати?.

Проект закону, що змінює правила обов'язкового медичного страхування , про який так багато говорилося у владних кулуарах, нарешті з'явився на сторінках електронних ЗМІ (наприклад, на medvestnik.ru). Фахівці, які ознайомилися з ним, єдині в думці, що він як не можна до речі. Оскільки без радикальних змін система обов'язкового медичного страхування існувати більше не може. От тільки всі як один кажуть про те, що закон про ОМС в тому вигляді, який оприлюднено, ні в якому разі приймати не можна. Більш того, краще вже тоді його не приймати зовсім.

За 17 років існування в нас ОМС накопичилося безліч суперечностей. Починаються вони з дискредитації самого поняття - страхування. За ідеєю людина, купуючи страховку, повинен знати, від чого він застрахований, куди він може звернутися в разі настання страхового випадку та що може зажадати, а найголовніше - бути впевненим в якості послуг, які йому нададуть. Якщо застрахованому не сподобалося, як його обслуговують, він має право звернутися до страхової організації і зажадати, щоб страховики вирішили його проблеми. Якщо цього не відбувається, то людина змінює і страхову компанію. Однак у більшості випадків до цього не доходить, оскільки страхова компанія не хоче втрачати клієнта. Як відбувається з ОМС? Люди, які через податки зі своєї зарплати відраховують страхові внески на купівлю полісів ОМС, на ділі практично нічого не вибирають. Їх прикріпили до конкретної лікарні, до конкретного лікаря. Те ж, що і було в радянську епоху. Єдиним нововведенням стало обов'язкова умова - мати при собі поліс обов'язкового медичного страхування. А якщо людині не подобається даний доктор? А може бути, йому необхідно переїхати в інше місто? Такі питання на практиці вирішуються архіпроблематічно. Більшість отримали поліси ОМС не до кінця розуміють, від чого вони застраховані. Люди не знають, на яку медичну допомогу вони можуть розраховувати й до кого можуть пред'являти претензії. І справа не тільки в неефективній політиці інформування. У країні відсутні об'єктивні, загальноприйняті критерії оцінки організацій і фахівців, що працюють у системі ОМС. Вся система спрямована лише на те, щоб виплачувати зарплати лікарям, забезпечити лікарням хоч якусь життєдіяльність. При цьому забувається про найголовніше - про якість медичної допомоги. Виходить парадоксальна ситуація: з одного боку, пацієнти не можуть змусити лікарні працювати краще, з іншого - самі лікарні не прагнуть підвищувати якість послуг. Для них простіше освоювати бюджети через закупівлю медичної техніки, обладнання, тим самим формуючи зайві потужності, а найголовніше - неефективно витрачаючи гроші. Таким чином, ринкові механізми в охороні здоров'я не реалізовані і люди не голосують рублем за те чи інше медичне установа.

Зламати цю практику можна лише реалізувавши принцип: гроші йдуть слідом за пацієнтом. Подобається хворому, як його лікують в даному закладі, він буде і надалі лікуватися тут.


Отже, по страховці він буде оплачувати надані йому послуги. Нахамили в реєстратурі, неуважним був лікар, та й самопочуття не покращилося - значить треба йти в іншу лікарню, а отже, і платити їй. У разі запровадження принципу «гроші йдуть за пацієнтом» процес поділу клінік на якісно і неякісно надають послуги населенню повинен відбутися досить швидко. Свою лепту зобов'язані внести страхові компанії, які повинні стежити за дотриманням стандартів лікування, згідно з яким пацієнт гарантовано отримає повноцінний та ефективний курс лікування. Без впровадження реальних страхових та конкурентних принципів, а також без підвищення мотивації ЛПУ в наданні якісних послуг, реформа ОМС буде нежиттєздатна.

На превеликий жаль, у новому законопроекті вищевикладені принципи реформ не враховані. По всій видимості, чиновники не хочуть позбавлятися можливості розподіляти фінансові потоки між регіонами нашої країни, лікувальними установами та страховими компаніями. Адже тільки від них зараз залежать тарифи, за якими надаються послуги, фінансування регіональної охорони здоров'я. Через відсутність єдиних і прозорих принципів фінансування медустанов одні й ті ж послуги у різних клініках виявляються як платно, так і безкоштовно. І за відсутності прийнятих стандартів лікування й реально працюючого контролю з боку страхових компаній, говорити про законність платних послуг у кожному конкретному випадку неможливо. Крім того, чехарда з безкоштовно/платні медпослуги заважає розвитку системи добровільного медичного страхування. Пацієнт повинен чітко розуміти - ці послуги він отримає за програмою ОМС, а ті, які не включені в програму, він може в разі потреби отримати за полісом добровільного медичного страхування - ДМС. Причому, багато хто не знає, що поліс добровільного страхування часом обходиться не дорожче поліса обов'язкового страхування. Для того, щоб переконатися в цьому, потрібно порахувати податкові відрахування в розмірі 3,1% зі своєї заробітної плати. Наприклад, при зарплаті в 30 тисяч рублів, поліс ОМС щорічно обходиться більш ніж в 11 тисяч. Сума чимала. І при ефективному контролі над її витрачанням, а також з урахуванням того, що допомога надається не всім, а тільки хворим, медичні установи можуть отримувати достатнє фінансування. При такому єдиному механізмі фінансування повинні піти в минуле нерівномірність фінансування в різних регіонах нашої країни. Хворим буде надаватися однакова допомогу, прописана в стандарти лікування, незалежно від місця проживання. І не треба спекулювати на тему дефіциту фінансування в охороні здоров'я. Ринковий механізм ціноутворення, зрозуміла і прозора система фінансування, доступ на ринок відомчих та приватних медустанов, ефективний контроль над витрачанням коштів з боку страховиків роблять можливим створення ефективної системи надання медичної допомоги при наявних обсягах фінансування.

//