Тонзиліт не встоїть.

Не пам'ятаю, хто саме сказав, але чомусь фраза надовго врізалася на згадку: найбільша несправедливість, коли хворіють діти. Проти цього важко що-небудь заперечити, коли бачиш, що твоя дитина страждає. І навіть якщо він від народження здоровий, то всякого роду інфекційні захворювання все-таки рано чи пізно починають тривожити його й, стало бути, батьків. Серед безлічі з них - хронічний тонзиліт.

Він може виявитися вже в дворічному віці. А потім нагадує про себе все життя. Але про тонзиліті потрібно пам'ятати не тільки тому, що він турбує ваше чадо, але й тому, що він в такій же мірі небезпечний і підступний для вже сформованих дорослих людей. Адже за даними російського Мінохоронздоров'я, хронічним тонзилітом страждаємо всі ми без винятку! Щоб зрозуміти, чому офіційна точка зору така категорична, необхідно про це захворювання розповісти докладніше.

Немає сенсу щодня пильно розглядати свою глотку. Однак, щоб зрозуміти, чому найчастіше в ті дні, коли за вікном літають білі мухи, ми несподівано простуджуються, в конкретному випадку нам доведеться це зробити. Так ось, в горлі у нас знаходяться, як відомо, шість мигдалин. Дві з них заховані так глибоко, що їх і не побачиш. Ще є одна у дітей, яка з віком по суті зникає. Ще одна розташувалася в корені язика. І дві - з боків, це так звані піднебінні мигдалини, які ми зазвичай і розглядаємо перед дзеркалом із широко відкритим ротом у випадку ангіни. Про них ми і будемо говорити, оскільки запалення саме цих мигдалин і викликає тонзиліт.

Організм наш влаштований так, що всюди в нього захисні ресурси, що не дозволяють недружнім силам ззовні порушувати його життєдіяльність. Мигдалини, які в народі прийнято називати гландами, теж покликані захищати нас від інфекції. Це своєрідна перша лінія оборони, яка не пускає віруси усередину через ніс і рот. Більш того, це частина загального захисного механізму організму, який формує імунітет. А от при тонзиліті глоткові мигдалини самі стають вогнищем запалення.

Ангіною, звичайно, кожен з нас хворів. І пам'ятає, як піднімається температура до 39-ти градусів, болить голова, але найбільше турбує горло при ковтанні. Тонзиліт же - це хронічний процес, коли болі в горлі турбують практично постійно. І людина, особливо дитина, що не звик звертати увагу на такі «дрібниці», може досить легковажно поставитися до незначного підвищення температури тіла та болів в горлі, про що згодом пошкодує.

Небезпека в тому, що ангіна (за рідкісним винятком) завжди призводить до тонзиліту, який поступово розвивається і постійно нагадує про себе. Запалені піднебінні мигдалини стають сприятливим середовищем для проживання патогенних мікробів. Там з'являються й замкнуті гнійні вогнища.

Запальний процес набирає силу настільки, що мигдалини збільшуються й повністю закривають просвіт зіва. Мікроби пробиваються й по лімфатичних шляхах, що призводить до збільшення шийних лімфовузлів. При більш пильному вивченні цього захворювання можна знайти ще багато чого такого страшного, що по природі властиво тільки йому. Перелік захворювань, які пов'язані з тонзилітом, досить великий: від ревматизму до системного червоного вовчака.


Однак не будемо вникати в тонкощі, які повинні бути відомі фахівцям, а зосередимося на тому, як протистояти тонзиліту, коли він хронічний, а значить, постійний.

Батьки в першу чергу у відповіді за те, що їхні діти хворіють. Саме тому вони повинні відразу ж піти в поліклініку з дитиною, якщо простудні захворювання стають частими. До всього залишається нагадати, що своєчасне звернення до лікаря, профілактика багато в чому визначать, наскільки здоровий буде маля. І про себе потрібно піклуватися не менше, знайти час зустрітися з отоларингологом. Він дасть безліч слушних порад, як боротися з тонзилітом. Можливо і амбулаторне лікування, тобто без перебування в лікарні.

Хронічний тонзиліт прийнято вважати інфекційно-алергічним захворюванням. Щоб уникнути всіляких наслідків, які воно несе в собі, необхідно взятися за консервативне лікування - коли впливають саме на мигдалини й проводять загальнозміцнювальну терапію.

У першу чергу потрібно промивати лакуни піднебінних мигдалин, тобто щілинні канали різного калібру, дезінфікуючими розчинами, які вам повинні бути відомі: фурациліну, борної кислоти і хлоргексіна. Можна також змащувати мигдалини спеціальними розчинами, один з найвідоміших - розчин Люголя. Але сьогодні все частіше використовують спеціальні розпилювачі, які діють за принципом «три в одному»: що подається під тиском ліки лікують запалення, очищає мигдалини і робить своєрідний гідромасаж.

Добре відомі й народні засоби - наприклад, часникові полоскання. Потрібно два великих зубчики часнику дрібно стовкти, залити склянкою теплого молока, процідити й потім полоскати горло. Досить огидно, але ефективно. Більш приємними є розсмоктуючі суміші, які зменшують фляки й змінюють структуру збуджених мигдалин. Візьміть дрібно натерту моркву, з'єднаєте з густим медом, декількома краплями спиртової настоянки прополісу і аскорбінкою. Все це маленькими порціями беруть у рот, притискають до неба і повільно розсмоктують.

Консервативне лікування проводиться два рази на рік по два тижні. Однак перед початком лікування необхідно привести в порядок зуби, вилікувати карієс і будь-які запальні процеси в носі, щоб визначити точну картину захворювання.

Може бути, це комусь здасться стомлюючим. Радикально налаштовані можуть, звичайно, поміркувати і про те, щоб видалити гланди. Мислять приблизно так: немає мигдалин - немає ангіни і тонзиліту, немає і проблем. Однак, як виявилося, хірургічне втручання не позбавлене дурних наслідків у вигляді захворювань носа і навколоносових пазух, а також сильного ослаблення імунітету в цілому. І зараз думка фахівців у всьому світі схиляється до того, що доцільніше займатися саме консервативним лікуванням. Ідіть до лікаря! Він порадить, що потрібно робити саме вам! А вам, цілком можливо, потрібно не просто змазування мигдалин легкими розчинами, а таблетки й ін'єкції, щоб уникнути більш серйозних наслідків.

Наталія ШТЕНІЧКА

//