Бактеріальний вагіноз.

Бактеріальний вагіноз (БВ) - клінічний синдром, що розвивається при заміщенні нормальної мікрофлори піхви (продукує h1O2 Lactobacillus sp.) анаеробними бактеріями (наприклад, Prevotella sp. and Mobiluncus sp.), а також G . vaginalis, Mycoplasma hominis. Захворювання є найбільш частою причиною виділень з піхви, що нерідко мають смердючий запах. У більш ніж 50% жінок БВ протікає безсимптомно. Причини зміни бактеріальної мікрофлори піхви недостатньо з'ясовані. Найбільш часто БВ розвивається у пацієнток, що мають безліч статевих партнерів, що використовують спринцювання як спосіб контрацепції, а також при недоліку Lactobacillus sp. Не встановлено чіткого зв'язку між БВ і статевої передачею патогенних мікроорганізмів, тому лікування статевих партнерів може виявитися неефективним для профілактики його рецидиву.

Діагностика

БВ може бути діагностований на підставі клінічних та лабораторних даних (забарвлення за Грамом). Клінічно БВ може бути виявлений, якщо у пацієнтки виявлено хоча б три з перерахованих ознак:

  • гомогенні, білі, не мають запального характеру виділення на стінках піхви;
  • скупчення клітин при мікроскопії піхвових виділень;
  • підвищення рН піхвової рідини> 4.5;
  • рибний запах виділень до і після додавання в них 10% гідроокису калію.

Забарвлення за Грамом виділень з піхви з визначенням відносного змісту бактеріальної мікрофлори також є прийнятним методом діагностики БВ. Виявлення звичайним методом G. vaginalis не може розглядатися в якості діагностичного критерію БВ через його низьку специфічність. Навпаки, виявлення високої концентрації G. vaginalis з використанням ДНК-тесту клінічно значимо.


Додатково для діагностики БВ можуть бути використані комерційні набори (тест-смужки), що визначають у вагінальних виділеннях підвищення рН (більше 4,5), а також тріметіламіна, пролінамінопептідази.

Лікування

Лікування проводиться всім жінкам з проявами БВ. У невагітних воно не тільки усуває вагінальні прояви, а й зменшує ймовірність розвитку інфекційних ускладнень після гінекологічних операцій, а також інфікування вірусом імунодефіциту, іншими захворюваннями, що передаються статевим шляхом. У вагітних лікування БВ поряд з вищеназваними ефектами забезпечить зниження ризику розвитку різних ускладнень вагітності. Це стосується і вагітних з безсимптомним перебігом БВ, особливо в разі загрози передчасних пологів. У якості першої лінії терапії БВ рекомендовано використовувати метронідазол 500 мг всередину два рази на день протягом 7 днів, або 0,75% гель метронідазолу - один повний аплікатор (5 г) внутрівагінально 1 раз на добу 5 днів, або кліндаміцину крем 2% - один повний аплікатор (5 г) внутрівагінально перед сном протягом 7 днів. Альтернативним режимом є прийом метронідазолу 2 г всередину одноразово, або кліндаміцину 300 мг всередину 2 рази протягом 7 днів, або свічок з кліндаміцином 100 мг перед сном 3 дні. Для вагітних кращий прийом всередину протягом 7 днів метронідазолу по 250 мг три рази на добу або кліндаміцину по 300 мг 2 рази на добу.

За матеріалами Sexually Transmitted Diseases Treatment Guidelines, CDC, Recommendation and Reports (2002)

Medicus Amicus 2003, # 3

Джерело: журнал Медікус Амікус № 3 2003

на сайті http://www.medicusamicus.com/index.php?action=248--2-11-13-24-37

//