Пастки шкільного двору.

Крім "розумного, доброго, вічного" ми нерідко відносимо зі школи щось не настільки добре, але дуже довговічне - комплекси. З деякими з них нас ближче знайомить Ольга Олександрівна Карабанова, доктор психологічних наук, професор кафедри вікової психології факультету психології МГУ.

Перший клас. Сучасні першокласники зазвичай приходять в школу добре підготовленими в інтелектуальному відношенні - вони вже вміють писати, читати і рахувати, знають (або думають, що знають!) безліч найрізноманітніших речей. І ось тут їх підстерігає перша проблема - їм починає здаватися, що їх не навчать тут нічому новому, а різну корисну з їхньої точки зору інформацію вони запросто отримають в інших місцях (з екрану, з комп'ютерних ігор, розмов вдома і на вулиці). Якщо в такий момент не зацікавити школярів змістом навчальної програми - а з цим педагогам нечасто хочеться возитися! - Так і залишиться у них на все життя "комплекс пасивного спостерігача".

Другий клас. "Двієчник" і "відмінник" - ці ярлики, повішені в школі, часто залишаються на все життя. І невідомо, який більше може це життя отруїти ... "Двієчник" впевнений, що йому і "борсатися" марно, все одно він нічого не досягне і "вище себе не стрибне" - таким думкам чимало сприяють деякі вчителі, що ставлять оцінки виключно за інерцією. А "відмінник" все життя лізе зі шкіри геть, щоб виправдати очікування громадськості і не упустити своє "прапор", тягти яке вже інколи і сил немає та й не потрібно воно нікому ...

П'ятий клас.


Буває, в молодших класах дитина встигає з усіх предметів, добре себе веде, голосно читає вірші - просто подарунок для вчителя, який починає постійно хвалити його і ставити всім у приклад. При переході в середню школу змінюється система вимог, приходять нові педагоги, яким колись шукати підходи до кожного учня. І якщо при цьому у колишнього "успешніка" ніяких видатних здібностей немає або вони глибоко заховані, виникає серйозний внутрішній конфлікт.

Сьомий клас. У підлітковому віці (13-17 років) - діти (самі вже не вважають себе такими) найбільш уразливі, люблять "копатися" в собі і приписувати оточуючим підвищену увагу до власної персони. Підліткові здається, що він "живе на сцені". З 6-7-го класу самим значимим стає думка однолітків, які, на жаль, не завжди добрі і справедливі. У цьому віці дитині дуже важливо "бути, як усі", мати те, що є у всіх, їздити туди, куди їздять всі ... Колектив диктує все - від зачіски до марки мобільного телефону, і горе "білих ворон", не мають можливості відповідати.

Детально про це читайте в друкованому номері журналу.

Міла БЛІНОВА

Джерело: журнал" Здоров'я "№ 10 2004 на сайті http://www.zdr.ru/zdr_tmn0410a5/php

//