Що можуть показати аналізи?.

Почнемо з ферментів:

1) АСТ (АсАТ, аспартатамінотрансфераза) - це фермент, у великому кількості міститься в клітинах серця, печінки та інших внутрішніх органах. Його зміст підвищується, коли відбувається загибель, розпад клітин, і цей фермент (разом з іншими продуктами розпаду, природно) потрапляє в кров. Таким чином, його зміст (точніше, активність ферменту, тому що визначається саме ферментативна активність АСТ) підвищується при інфаркті міокарда, а також при гепатитах (руйнування печінкових клітин), деяких захворюваннях м'язів (так як АСТ міститься і в м'язовій тканині). Показники норми - 0,1 - 0,45.

2) АЛТ (АлАТ, аланінамінотрансфераза) - ще один фермент, що міститься в серці, печінки і т.д. Особливістю його є те, що підвищення АЛТ більше характерно для захворювань печінки (вірусний гепатит, цироз печінки, іноді підвищення АЛТ може бути пов'язане із прийомом деяких ліків), у той час як підвищення АСТ більше характеризує поразку серцевого м'яза. Нормою є 0,1 - 0,68.

3) ЛДГ (лактатдегідрогеназа) міститься в багатьох органах і тканинах. Її зміст підвищується при ушкодженні печінкової тканини, міокарда, при лейкозах, заболеваних нирок, пухлинах, деяких захворюваннях крові. Норма - 0,8 - 4,0. Крім визначення загальної ЛДГ проводять також визначення ізоферментів ЛДГ. Усього їх 5. Це більше чутливий спосіб. При підвищенні першої та другої фракції ЛДГ найбільш ймовірно ураження серцевого м'яза, при підвищенні четвертої і п'ятої фракції - поразка печінки.

4) КФК (креатинфосфокиназа) - дуже чутливий спосіб ранньої діагностики інфаркту міокарда. Фермент міститься в м'язових клітинах, і при розпаді цих клітин його вміст у крові швидко підвищується. Крім інфаркту міокарда, підвищення КФК може бути при пошкодженні м'язів при травмах, размозжении м'язів (навіть після інтенсивної фізичної роботи), при захворюваннях м'язової тканини, а також після вживанні алкоголю, отруєння снодійними і т.д. Для більш точної діагностики саме серцевої патології визначають фракції КФК: при підвищенні МВ-фракції ферменту, імовірність поразки серця значно підвищується.

5) Сечовина крові - його зобов'язані визначати при всіх формах гіпертонічної хвороби, так як це індикатор функціонування нирок. У нормі зміст сечовини становить 2,5-8,3. Головною причиною підвищення рівня сечовини в крові - ниркова недостатність, а тому що першим симптомом ниркової недостатності може бути артеріальна гіпертензія, зрозуміла обгрунтованість визначення сечовини при ГБ. Однак підвищення сечовини може носити і позапечінкових характер, напріер, при втраті рідини, посиленні розпаду білків. Падіння рівня сечовини може бути при порушенні її синтезу в печінці (при желтузе, цирозі печінки).


6) Креатинін - ще один показник функції нирок. Зазвичай визначається разом із сечовиною й залишковим азотом, і висновок про наявність ниркової недостатності виноситься на підставі сукупності ознак (природно, при обліку клініки, даних УЗД і ізотопної діагностики). У нормі вміст креатиніну у жінок 44-88 мкмоль/л, у чоловіків дещо більше - до 100.

7) Загальний білок сироватки крові - цей показник змінюється при зменшенні процесів синтезу білка , порушенні водного балансу, при посиленому розпаді та втрати білка. У кардіології його умовно можна використовувати для визначення деяких причин набряків. Падіння загального білка наступає при захворюваннях нирок, голодуванні, тривалих запальних захворювань. Підвищення рівня загального білка може мати місце при деяких захворюваннях крові, при системних захворюваннях сполучної тканини, при цирозі печінки, при станах і хворобах, що супроводжуються зневодненням організму. Нормальні показники становлять 65-85 г/л. Для більш точної і якісної діагностики станів визначають фракції білка, до яких ставляться альбуміни й кілька фракцій глобулінів.

8) Холестерин . Про холестерин ми говорили чимало. Тут хотілося б тільки додати, що його підвищення буває не тільки при атеросклерозі, але і при цукровому діабеті, хронічних захворюваннях нирок, при алкоголізмі, мікседемі, менінгітах, механічній жовтяниці, при спадкових захворюваннях. Падіння холестерину можливо при гіпертиреозі, кахексії, хронічної серцевої недостатності, гострих інфекційних захворюваннях, туберкульозі, гострому панкреатиті, при гострих захворюваннях печінки,. при деяких видах анемії.

9) Тригліцериди . У нормі становить 0,55 - 1,65. Верхня межа, так само як і холестерину, залежить від віку та особливостей харчування (і життя взагалі). Зміст тригліцеридів може підвищуватися при нефротичному синдромі, переломі кісток, зниження функції щитовидної залози і алкоголізм, але великого діагностичного значення це не має.

10) Загальні фосфоліпіди . Рівень фосфоліпідів у нормі коливається в межах 1,80 - 4,20 ммоль/л (1,40 - 3,30 г/л). Підвищується він при важких формах цукрового діабету, цирозу, хронічному нефриті, механічній жовтяниці, печінковій комі, при ряді інших захворюваннях, знижується - при атеросклерозі, важких формах гострого гепатиту, при жировій дегенерації печінки.

На жаль, всього різноманіття клінічних досліджень у межах однієї розсилки не охопиш, але, сподіваюся, якесь уявлення про ту інформацію, яку намагаються витягти лікарі з призначуваних аналізів, ви отримали.

medicinform.net

Джерело: інтернет-видання "MED + info" розділ "Поради фахівців" на сайті www.medinfo.ru

//