Про-і Пре-сиділи в ШКТ.

Для лікування і профілактики дисбактеріозу використовують різні речовини, в тому числі пробіотики та пребіотики. Пробіотики - це представники нормальної мікрофлори організму людини, які заміщають мікрофлору людини при її порушеннях. Пребіотики - це речовини, що сприяють росту нормальної мікрофлори кишечника.

Пробіотики можуть бути виготовлені на основі одного виду бактерій (монопробіотікі) або декількох видів мікроорганізмів, що підсилюють дію один одного (симбіотиків).

Строго кажучи, пробіотики не є ліками, це парафармацевтики, які в нашій країні найчастіше реєструються як біологічно активні добавки (БАД) або входять до складу функціональних продуктів харчування. Наприклад, досить широко поширена суха закваска «Наріне», до складу якої входять ацидофільні лактобактерії. В організмі людини ця БАД пригнічує патогенну мікрофлору, сприяє синтезу вітамінів. Подібними властивостями володіють такі біопродукти, як «Лактобактерин», «ацилакт», «Ацітол».

Пробіотики, що містять біфідобактерії, мають високу активність завдяки тому, що утворюють в організмі людини середу, згубну для патогенних і гнильних мікробів. Біфідобактерії підтримують і корегують обмін речовин, сприяють зниженню рівня холестерину в крові.

У Росії перший препарат на основі біфідобактерій був створений в 1972 р. у НДІ епідеміології та мікробіології ім. Г.Н. Габричевського під назвою «Біфідумбактерин сухий», що представляє собою висушену мікробну масу живих активних штамів. Він активно нормалізує мікрофлору людини і може бути рекомендований не тільки дорослим, а й дітям з перших днів життя. Схожі з ним препарати «Біфіліз», «Біфідумбактерин форте» і «Пробіофор».

Як пробіотичних культур використовують і інші мікроорганізми, зокрема кишкові палички. Приклад такого препарату - «колібактеріна сухий» для лікування гострих кишкових захворювань.

З комплексних препаратів, до складу яких входить кілька пробіотиків, слід виділити «Біфіформ», «Лінекс». Становить інтерес також суха закваска «Вітафлор» (Росія). Вона створена на основі двох штамів ацидофільних лактобактерій, підібраних за медико-біологічними властивостями. Цю закваску застосовують для сквашування молока.

До пребіотиків належать моно-і полісахариди. Одним з найважливіших представників цієї групи речовин є дисахарид лактоза (молочний цукор). Під дією ферментів організму вона перетворюється на глюкозу і галактозу. Зараз встановлено, що саме галактоза володіє найбільшою здатністю активізувати розмноження біфідобактерій. Грудне молоко містить більше 130 різних олігосахаридів.

Першим штучним біфідогенним чинником стала лактулоза, отримана з лактози. Вона виявилася дуже ефективною для розмноження біфідобактерій. Потім були отримані такі високоефективні стимулятори розмноження біфідофлори, як олігосахариди, побудовані з декількох залишків моносахаридів, які перетравлюються лише обмеженим числом кишкових мікроорганізмів. Олігосахариди молока і рослин служать основним джерелом вуглеводів у харчуванні людини.

У Росії розроблена харчова добавка «Лактусан» у вигляді сиропу з вмістом 40% лактулози. Вона нормалізує склад кишкової флори, підвищує стійкість організму, практично повністю ферментується біфідобактеріями.


На основі молочнокислих бактерій та концентрату лактулози створений інший вітчизняний продукт - «Бімол-А». Розроблено також оригінальні рецептури кисломолочних продуктів «Ессентукскій», «Примула» та інші, що містять біфідогенние компоненти. Подібними властивостями володіють рафінозі і ксілобіоза, які зараз стали проводитися в промислових масштабах.

У Європі та США доросла людина приймає щодня по 3-4 г подібних олігосахаридів. Вони не підвищують рівень глюкози в крові і не стимулюють утворення інсуліну, тобто не призводять до розвитку цукрового діабету. У них приємний солодкий смак, і вони добре розчиняються у воді. При додаванні їх в їжу її органолептичні властивості не змінюються. Олігосахариди отримують в основному з рослинної сировини або мікробіологічним способом.

Останнім часом у Західній Європі велику популярність придбали подібні з інулін фруктові пребіотики. В організмі людини вони, не переварюючись у верхніх відділеннях шлунково-кишкового тракту, успішно досягають сліпої кишки, в якій і піддаються мікробної ферментації з утворенням летючих жирних кислот, лактату, вуглекислого газу та водню. Представляє інтерес і сам інулін. Цей полісахарид складається із залишків фруктози. Він присутній в клітинах багатьох рослин (бульби топінамбура, коріння кульбаби, петрушка, цикорій, артишок та ін.) Так, коріння кульбаби можуть накопичувати в собі до 40% інуліну. Використання в їжу цих рослин може служити хорошим способом профілактики дисбактеріозу різного походження. Зараз інулін стали вводити в рецептури молочних продуктів і безалкогольних напоїв.

Особливе місце займають пектини. Це полісахариди, які присутні практично у всіх рослинах, які ростуть на землі, і в водоростях. Пектини ефективно регулюють водний обмін, тому що мають колоїдну природу і добре набухають у воді. Це низькокалорійні вуглеводи та легкорозчинні баластні речовини - багате джерело енергії для нормальної кишкової мікрофлори. На цих властивостях грунтується їх широке застосування в дієтичному харчуванні, харчових добавках і у фармацевтиці. Пектини не тільки збільшують кількість біфідобактерій, але і повністю пригнічують стафілококи, ентерококи і кандиди в товстій кишці. З пектинів хочеться відзначити вітчизняну БАД «Зостерін-ультра».

Соєвий олігосахарид представляє собою суміш сахарози, стахілози, рафінозі і моносахаридів. Він не розпадається в шлунку, але розщеплюється мікроорганізмами кишечника. Всі види біфідобактерій ферментують соєвий олігосахарид. У порівнянні з іншими олігосахариду він в три рази сильніше впливає на розмноження кишкової мікрофлори. Його солодкість становить 70% (по відношенню до цукру), а калорійність в два рази менше.

Таким чином, максимальний ефект впливу корисних для організму людини мікроорганізмів може бути досягнутий комбінуванням про-та пребіотиків. Одержану в результаті продукцію можна успішно використовувати в якості основи оздоровчого, функціонального харчування.

Л. Драчова

Джерело: журнал "Якість життя. Профілактика. "№ 6 листопад-грудень 2002

www.profilaktika.ru

//