Ендометріоз: симптоми, діагностика та лікування.

Кожен третій випадок жіночого безпліддя пов'язаний з ендометріозом статевих органів. Розповісти про це захворювання ми попросили Віру Петрівну Сметник, доктора медичних наук, професора, керівника відділу гінекологічної ендокринології Наукового центру акушерства, гінекології та перинатології РАМН.

Ендометріоз відноситься до доброякісних пухлиноподібним утворенням і виникає в результаті нетипового розростання й функціонування клітин ендометрію - слизової оболонки, що вистилає порожнину матки. У ендометрії розрізняють два шари: базальний і функціональний.

Щомісяця протягом першої фази менструального циклу під впливом естрогенів - жіночих статевих гормонів, що виробляються яєчниками, функціональний шар розростається і потовщується в кілька разів. У другій фазі циклу під дією іншого жіночого статевого гормону - прогестерону - ендометрій розпушується, рясно «поливається» секретом маткових залоз і таким чином створюються сприятливі умови для прийняття та зростання заплідненої яйцеклітини, тобто для настання вагітності. У випадку відсутності зачаття функціональний шар ендометрія відторгається і виділяється з менструальною кров'ю. Розрізняють генітальний ендометріоз (з ураженням тільки статевих органів) - внутрішній і зовнішній, а також екстрагенітальний (з ураженням різних органів, крім статевих).

Клінічні прояви

При внутрішньому генітальному ендометріозі клітини ендометрію вростають у товщу м'язової оболонки матки (міометрій) і перебувають у її межах. Виникненню цієї форми сприяють аборти, діагностичні вискоблювання й інші внутрішньоматкові втручання, а також порушення закладки кліток ендометрія в перші місяці розвитку плоду. Найчастіше внутрішній ендометріоз має характер дифузного процесу, рідше виявляються осередкова і вузлувата форми. Остання характеризується локальним розростанням ендометріоїдной тканини, яке при пальпації нагадує вузол міоми.

За глибиною проникнення в міометрій розрізняють чотири ступені дифузійної форми внутрішнього ендометріозу: I ступінь - проростання ендометрію на невелику глибину, II ступінь - поширення процесу до середини товщі міометрія, III ступінь - залучення в патологічний процес всієї стінки матки, IV ступінь - залучення в процес парієтальної (пристеночной) очеревини. При II-IV ступеня поширення ендометріозу відбувається розростання і м'язових волокон, що сприяє збільшенню матки (її величина залежить від числа і розміру кістозних порожнин ендометріоїдних тканини та вираженості розростання м'язових елементів). Нерідко поєднання ендометріозу матки з міомою.

Інтенсивність болю при ендометріозі матки визначається поширенням процесу; особливо сильно болючі відчуття виражені при залученні в процес всієї стінки матки. Матка різко болюча при пальпації, особливо при III-IV ступеня поширення і поразку ендометріозом її перешийка.

Для внутрішнього ендометріозу характерні різні зміни менструального циклу з циклічними і ациклічні (перед-і постменструальние) кров'яними виділеннями різної інтенсивності та тривалості . Іноді відзначаються настільки рясні менструації, що це призводить до втрати гемоглобіну й розвитку анемії. У передменструальні і менструальні дні відбувається циклічне збільшення матки. Багато хворих скаржаться на біль, відчуття тяжкості в низу живота і розлад сечовипускання перед настанням менструації.

При зовнішньому генітальному ендометріозі клітини ендометрія виходять за межі матки, проникаючи через маткові труби в порожнину таза або черевну порожнину. Вони можуть «осідати й проростати» на очеревині, маткових трубах, яєчниках. Іноді вони потрапляють в сусідні органи - пряму кишку, сечовий міхур, кишечник, і вкрай рідко - з потоком крові - в легені, гортань, бруньки й інші віддалені від матки органи (екстрагенітальний ендометріоз).


Незалежно від того, де осіли клітки ендометрія, вони функціонують подібно знаходяться в матці, тобто щомісячно, відповідно до фаз менструального циклу розростаються, розпушуються, а в дні менструації кровоточать. Тому щомісяця, частіше за 3-10 днів до й у період менструації, у жінки наступають «чорні дні», що характеризуються болем у животі різної інтенсивності - від дискомфорту до необхідності лежати, приймати болезаспокійливі засоби і навіть до повної втрати працездатності. Цей біль може віддавати в пряму кишку, крижі, сідниці, ноги, спину і т. д. В останньому випадку нерідко відзначається біль при статевих контактах, аж до повної їх неможливості. Ендометріоз може супроводжуватися головним болем, запамороченням.

У передменструальні і менструальні дні відбувається збільшення розмірів ураженого органу, в тому числі вогнищ поза статевих органів. Якщо ендометріоїдні освіти в будь-якому органі пов'язані із зовнішнім середовищем, вони можуть також проявлятися циклічними (відповідно дням менструації) кров'яними виділеннями, наприклад при ендометріозі сечової системи - із сечею, при ендометріозі прямої кишки - із заднього проходу. З кожної «менструацією» в уражених ендометріозом місцях прогресує спайковий процес. Бувають, однак, і випадки безсимптомного перебігу ендометріозу при вираженому ураженні того чи іншого органу.

При ураженні ендометріозом будь-якої ланки полової системи (матка, маткові труби, яєчники, тазова очеревина) може наступити безплідність.

Діагностика та лікування

У процесі діагностики ендометріозу слід враховувати наступні симптоми і чинники:

? скарги хворої на болі в низу живота та інших місцях, що носять циклічний характер і відзначаються в передменструальні і менструальні дні;

? нерідко скарги на болі при інтимній близькості, що приводять іноді до неможливості полових контактів;

? первинне або вторинне безпліддя у поєднанні з больовим синдромом, що мають циклічний характер;

? циклічні маткові кровотечі різної інтенсивності й тривалості (при ендометріозі матки); в таких випадках нерідко відзначається зниження рівня гемоглобіну й розвивається анемія;

? зміна менструального циклу за типом циклічних, а також перед-і постменструальние кров'янистих виділень;

? циклічні зміни розмірів внутрішніх статевих органів (матки або яєчників і ін);

? безуспішне тривале лікування передбачуваного запалення внутрішніх статевих органів.

В останні роки досягнуто значних успіхів у діагностиці ендометріозу. Впровадження ультра-звукової та ендоскопічної апаратури дає можливість візуалізувати картину захворювання. Ультразвукове дослідження доцільно проводити в перед-і постменструальние дні. Ендоскопія матки (гістероскопія) дозволяє оглядати її порожнину і знаходити «кровоточать точки», а ендоскопія черевної порожнини (лапароскопія) - обстежити внутрішні статеві та інші органи, виявляти й лікувати ендометріоїдні освіти і при необхідності проводити операції без розрізу живота. Під контролем лапароскопа за допомогою спеціальних інструментів видаляють ендометріоїдні кісти, розсікають спайки, випалюють такого роду утворення, використовуючи електричний струм або лазер.

Поряд з хірургічним лікуванням широко використовують лікарську терапію, яка дає можливість безкровно «видалити» або викликати атрофію (зникнення) вогнищ ендометріозу в будь-якому органі. З цією метою застосовують антигормони - кошти, на тлі яких гальмується виділення яєчникових гормонів, що стимулюють щомісячні циклічні розростання й відторгнення ендометрія (менструація).

В.П. Сметник д.м.н. професор

Джерело: журнал "Якість життя. Профілактика. "№ 4 квітня 2004 www.profilaktika.ru

//