Сеча і камені.

Згідно з сучасними статистичними даними, частота сечокам'яної хвороби поступово наростає. Крім того, серед хворих збільшується частка жінок. В даний час лише незначна частина пацієнтів може бути вилікувана шляхом розчинення каменів, їх дроблення (в сечовому міхурі) або витягу з допомогою інструментів (із сечоводу). Видужання ж більшості може бути досягнуто тільки шляхом хірургічного втручання, часом дуже важкого. Не настільки рідкісні і рецидиви каменеутворення після видалення каменів (в середньому у 15-20% хворих), з приводу яких потрібні повторні, ще більш важкі операції. Нерідко сечокам'яна хвороба ускладнюється тяжкою нирковою недостатністю, артеріальною гіпертензією ниркового походження. Зі сказаного ясно, яке значення набуває профілактика первинного каменеутворення та його рецидивів.

Профілактика сечокам'яної хвороби, як і інших захворювань, грунтується на сучасних уявленнях про її виник-новеніі та розвитку. Серед причин основне значення мають порушення обміну речовин, що приводять до виділення в сечу надлишкової кількості тих чи інших солей. Такі порушення можуть бути спадковими (тому в сім'ях людей, які страждають на сечокам'яну хворобу, треба приділяти підвищену увагу її раннього виявлення і попередження) і набутими. Останні можуть бути обу-словлени зовнішніми і внутрішніми факторами. До зовнішніх факторів відносяться кліматичні умови, особливості грунту і води, флори і фауни, характер харчування і питного режиму. В умовах жаркого клімату в результаті посиленого потовиділення і зневоднення організму збільшується концентрація солей у сечі, що сприяє каменеутворенню. Підвищений вміст у питній воді вапняних солей викликає зміна кислотності сечі у бік ощелачіванія і збільшений вміст в ній кальцію. Ощелачиванию сечі сприяє і переважне вживання рослинно-молочної їжі, а переважання в раціоні м'ясних страв веде до надмірного закислению сечі. У першому випадку створюються умови для утворення в сечовий системі фосфатів, у другому - каменів із сечової кислоти (урати) або щавлевої кислоти (оксалати). У північних районах важливу роль у каменеутворення грають авітамінози А і D, переважання в харчовому раціоні м'яса і риби, недолік ультрафіолетових променів.

Серед внутрішніх факторів основним є підвищення функції околощітовідних залоз (гіперпаратиреоз), що викликає збільшення виділення з сечею фосфатів і вимивання солей кальцію з кісткової тканини; при цьому концентрація в сечі фосфорнокислих солей кальцію значно підвищується. Подібні порушення сольового обміну виникають і при кісткової травмі, захворюваннях хребта, спинного мозку, що обумовлюють тривале знерухомлення пацієнта. У всіх цих ситуаціях відбуваються розрідження кісткової тканини і надмірне надходження в кров, а з неї в сечу солей кальцію; до того ж, іммобілізація порушує динаміку спорожнення верхніх сечових шляхів, що також сприяє каменеутворенню. До причин сечокам'яної хвороби слід віднести і шлунково-кишкові захворювання (хронічний гастрит, коліт, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки). При цьому в організмі порушується кислотно-основний стан, посилюється виведення солей кальцію, страждає бар'єрна функція печінки, що часто призводить до зміни сольового складу сечі.

Провідним місцевим чинником раз-витія сечокам'яної хвороби є порушення відтоку сечі із нирки . Камені найчастіше виникають в аномальних нирках, в нирках, уражених гідронефрозом (розширення ниркової миски та чашок), пієлонефрит (запалення тканини нирки та ниркової миски) чи туберкульоз.

Порушення відтоку сечі із нирки саме по собі сприяє застою в чашково-мискової системі перенасиченої солями сечі, випадання цих солей в осад, перешкоджає відходженню з сечею піску, дрібних каменів (мікроліти). Крім того, що розвивається на грунті порушеного відтоку сечі інфекційно-запальний процес в тканині нирки і в чашково-мискової системі (частіше пієлонефрит, рідше туберкульоз), у свою чергу, призводить до потрапляння в сечу продуктів запалення: гною, бактерій, слизу, білка. Ці органічні речовини служать ядром для кристалізації тих чи інших солей, якщо вони в надлишку містяться в сечі. Крім цього, в умовах порушеного відтоку сечі і запалення в нирці випадають в осад містяться в сечі колоїди, які також входять до складу ядра каменю.


У чоловіків основну роль у розвитку сечокам'яної хвороби відіграють загальні чинники - порушення обміну речовин (внаслідок більш частих погрішностей в дієті, кісткових ушкоджень та інших причин), тому в них частіше зустрічаються оксалатні і уратних камені. У жінок велике значення в процесі каменеутворення мають місцеві чинники - порушення динаміки відтоку сечі у верхніх сечових шляхах, пов'язані з менструаціями, вагітністю, пологами, захворюваннями статевих органів, гінекологічними операціями. Сечокам'яна хвороба в 1,5 рази частіше зустрічається у беременевшіх жінок в порівнянні з небеременевшімі. Це захворювання розвивається приблизно у кожної 20-ї жінки, яка перенесла гострий пієлонефрит вагітних. Дослідження показали, що у жінок, на відміну від чоловіків, камені в правій нирці відзначаються в 1,5 рази частіше, ніж у лівій; це пов'язано з впливом вагітності на верхні сечові шляхи (вагітна матка частіше відхилена вправо).

Профілактика сечокам'яної хвороби спрямована на головний причинний фактор - порушення обміну речовин. Необхідно впорядкування харчового та питного режиму; для попередження виникнення каменів будь-якого хімічного складу слід рекомендувати рівномірне і різноманітне харчування, вжив-ня в їжу всіх основних поживних речовин і продуктів - м'ясного, молочного і рослинного походження, білків, жирів і вуглеводів. Неприпустимі зловживання яким-небудь одним видом продуктів, а також захоплення гострими приправами, спеціями, маринадом і т.п. Їжа повинна бути багата основними вітамінами.

У питному режимі рекомендується не обмежувати рідина; її кількість повинна становити не менше 1,5-2 л на добу. Не слід зловживати штучними напит-ками, що містять дратівливі екстрактивні речовини (лимонад, ситро і т.п.), а також алкоголем. Не можна без дозволу лікаря рекомендувати пацієнтам мінеральні води, так як вони містять підвищену кількість тих чи інших солей, які можуть сприяти каменеутворенню. Найбільш корисні кип'ячена вода, чай, чай з молоком, неміцна кава. Чай і кава мають сечогінну дію і сприяють запобіганню каменеутворення, тому що знижують концентрацію сечі. З цієї ж точки зору корисні кавуни.

Безсумнівна значення в профілактиці сечокам'яної хвороби має попередження пошкоджень кісток, то є побутовий, спортивної, транспортної та виробничої травми. Дуже важливі також заходи щодо попередження, раннього виявлення і своєчасного лікування шлунково-кишкових захворювань. Певну роль відіграє фізкультура.

Всі заходи, спрямовані на поліпшення відтоку сечі з нирок під час вагітності (більш тривале перебування на боці, протилежному відхиленню матки, з піднятим ножним кінцем ліжка) і на боротьбу з сечовий інфекцією, служать профілактиці не тільки гострого пієлонефриту, але і каменеутворення в нирках.

Пацієнти, у яких було вилучено або самостійно відійшов камінь певного хімічного складу і, отже, вже відомий тип порушення обміну речовин, повинні обмежити споживання харчових продуктів, які сприяють утворенню каменів саме цього хімічного складу. Так, після видалення або відходження каменів, що складаються з уратів, слід їсти менше м'ясних продуктів і перейти в основному на молочно-рослинну дієту. При фосфатних каменях, навпаки, молочно-рослинні продукти потрібно обмежити, віддаючи перевагу м'ясним і круп'яних страв. При оксалатних каменях необхідно виключати продукти, що містять велику кількість оксалатів: какао, шоколад, щавель, шпинат, бобові, горіхи.

Для профілактики рецидивів дуже важливим є досить великий прийом рідини (до 2-2,5 л на добу ). Обов'язково вжив-ня тільки кип'яченої води. Бажано навіть воду кип'ятити двічі, у старому чайнику, для того щоб видалити з неї солі і вапно. Можна використовувати настої різних трав, що надають і сечогінний, і дезинфікуючий дію: нирковий чай, польовий хвощ, шипшина, петрушку, мучницю і т.п. Питання про санаторно-курортному лікуванні слід вирішувати з лікуючим лікарем.

Володимир БАКАЄВ, канд. мед. наук

Джерело: журнал "Якість життя. Профілактика. "№ 5 травня 2004 www.profilaktika.ru

//