Лімфаденіт: вузли імунної системи.

Лімфатичні вузли - частина системи імунного захисту організму, вони затримують шкідливі для нього мікроорганізми й інші агенти. При цьому лімфатичний вузол може збільшуватися, ставати хворобливим, щільним, іноді над ним може змінюватися колір шкіри. Утворюється гнійник, в окремих випадках він самостійно розкривається, з нього витікає гній, але частіше він розсмоктується. Така зміна лімфовузлів отримало назву «лімфаденіт». Іноді в процес може залучатися кілька лімфовузлів, тоді утвориться своєрідний ланцюжок, нагадує намиста. «Боротьба з мікробами» може починатися ще в самому посудині, до його впадіння в лімфовузол. У цьому випадку під шкірою стає помітним тонкий тяж, що йде від місця проникнення мікроба в організм до лімфовузла. Це запалення лімфатичної судини - лимфангиит.

Якщо лімфовузли збільшуються різко, хворобливі, говорять про гострий лімфаденіті. У деяких випадках він супроводжується підвищенням температури з ознобом, а іноді й іншими симптомами. Іноді лімфовузли збільшуються поступово, хворий може тривалий час не знати про це, а потім випадково намацати під шкірою невеликі щільні «кульки».

Збільшені лімфовузли можна виявити позаду і попереду вушних раковин, з боків шиї, під нижньою щелепою, над ключицею, під пахвами, на бічних сторонах грудної клітини, в паху, в ліктьовому згині.

Збільшення пахових лімфовузлів свідчить про часті запальних захворюваннях статевих органів (баланіт, вагініт) і можливо за допомогою специфічної інфекції статевої системи (сифіліс, герпес).

Підщелепний лімфаденіт - ознака хронічного запалення мигдаликів (тонзиліт), вираженого карієсу або запалення ясен (гінгівіт).

Причиною лімфаденіту може бути інфекція, що проникла через рану на шкірі, з прища (при «сковиріваніі»), з фурункула. Лімфовузли збільшуються при туберкульозі (часто шийні), а також при вакцинації проти цього захворювання. Збільшення шийних, ліктьових і пахвових лімфовузлів можливо при саркоїдозі.


Лімфаденітом супроводжуються туляремія і бруцельоз.

Характерне ураження лімфовузлів при деяких вірусних захворюваннях, наприклад при інфекційному мононуклеозі й краснухи. У першому випадку уражаються в основному шийні, у другому - завушні лімфовузли. Часто збільшуються лімфовузли при аденовірусної інфекції. Поразка багатьох груп лімфовузлів - типовий рання ознака ВІЛ-інфекції.

У лімфовузлі можуть «затримуватися» пухлинні клітини, в такому випадку лімфовузли теж збільшуються, нерідко стають щільними. При пухлинах різної локалізації уражаються різні групи лімфовузлів: рак молочної залози метастазує в пахвові лімфовузли, при раку шлунка збільшуються лімфовузли над лівою ключицею, при пухлинах сечостатевої системи - пахові лімфовузли. Іноді зміна лімфовузлів - ознака лімфогранулематозу або лейкозу. Збільшення лімфовузлів при пухлинах не є лімфаденітом, але іноді зовні вони проявляються однаково.

Неможливо перелічити всі захворювання, супроводжувані лімфаденітом. Самолікування неприпустимо, в залежності від захворювання терапія зовсім різна. Якщо лімфовузол сильно збільшений, болючий, а шкіра над ним має червоний відтінок, хірург може порахувати потрібним його розкрити. Робити це самостійно не можна, так як можливий розвиток флегмони або сепсису. На додаток до санації вогнища інфекції часто призначають антибіотики, фізіотерапію, імуномодулятори. Запалені лімфовузли не можна «прогрівати». Якщо лімфаденіт викликаний туберкульозною паличкою, іншими бактеріями або вірусами, використовують спеціальну медикаментозну терапію.

Краща профілактика лімфаденіту - своєчасна обробка ран і подряпин спиртсодержащими розчинами - йодом і зеленкою.

Юлія Шигіна, лікар

Джерело: журнал "Якість життя. Профілактика. "№ 6 червня 2004 www.profilaktika.ru

//