Доктор Суниця.

Суниця відома з незапам'ятних часів. Насіння її знайдені в археологічних шарах, що відносяться до часів пальових будівель. У літературі ця рослина згадується вже в XIII столітті. Суницю на Русі по праву оцінювали як ягоду-царівну. Вважалося, що якщо в будинку є суниця, то лікарю в ньому робити нема чого.

У суниці велику кількість цінних біологічно активних речовин. Наприклад, одне з них - фолієва кислота - стимулює продукцію еритроцитів. Тому в суничний сезон необхідно «зарядитися» цієї кислотою, особливо при недокрів'ї.

У народній медицині плоди суниці застосовують при подагрі, ниркових і жовчних каменях, а також як випробуваний засіб при екземі та дрібних шкірних ранах: до уражених ділянок слід прикладати нанесений на тканину шар розтертої суниці.

Сік свіжих ягід (4-6 ст. л. в день) має цукрознижувальної здатністю і рекомендований при діабеті. Сік і ягоди рослини як комора вітамінів показані при авітамінозах, а також при порушеннях ліпідного та мінерального обміну, гастритах, виразковій хворобі шлунка, при атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, деяких захворюваннях суглобів.

Здавна в народній медицині ягоди використовували для втамування спраги, збудження апетиту, при запорах, високій температурі (60-120 мл соку на прийом). Настій плодів і листя суниці також застосовують для підвищення апетиту і поліпшення травлення, при ентероколітах, проносах і запорах.

Суниця діє заспокійливо на нервову систему, і в суміші з іншими рослинами її призначають при загальних неврозах, істерії, безсонні , а також при кардионеврозах та ішемічної хвороби серця.

Красиві, соковиті та запашні ягоди корисно вживати у свіжому вигляді з молоком, вершками або сметаною - більш приємного ліки не знайти.

Листя суниці, як і ягоди, містять багато біологічно активні речовини, в тому числі дубильні (до 9%), в них сконцентровані такі важливі мікроелементи, як залізо і селен.

При запальних захворюваннях порожнини рота (наприклад, при гінгівіті), запаху з рота корисні полоскання і примочки відваром листя (20-30 г сировини залити склянкою окропу, кип'ятити 5-10 хв, настоювати 30 хв).

Настій листя суниці благотворно впливає на роботу серця: посилюється амплітуда серцевих скорочень, сповільнюється серцевий ритм, розширюються судини.

Лист суниці входить до складу деяких зборів - як сечогінний засіб і для лікування жовчнокам'яної хвороби (20 г сухої подрібненої сировини залити 1 склянкою окропу, кип'ятити 5-10 хв, настоювати 2 год і приймати по 1 ст. л. 3 рази на день).

При запаленні сечового міхура рекомендований наступний складний збір: 2,5 г листя суниці, 2 г листя шавлії, 3 г трави маренки, 2,5 г листя кропиви, 2 г листя м'яти перцевої, 2 г трави рутки, 2 г трави деревію, 3,5 г плодів горобини, 2 г трави белокопитніка, 2 г ісландського моху.


З цього збору приготувати настій: 2 ст. л. суміші залити склянкою окропу, довести до кипіння, настоювати 40 хв і приймати по 1/3 склянки 3 рази на день.

На Русі листя суниці збирали на початку зими і застосовували як замінник китайського зеленого чаю. Їх можна заготовити про запас і додавати в чай ??(1:1).

У профілактичний «протисклеротичний» чай входять листя суниці (4 частини), ожини (3 частини), плоди шипшини (5 частин), трава м'яти (2 частини), пустирника (1 частина).

При «задуха в грудях і кровотечах» в одному з травників дана така рекомендація: 1 ст. л. листя суниці залити 400 мл води, упарити до половини обсягу. Пити відвар кожні 2 години по 1 ст. л.

Листя і коріння суниці використовують при жовтяниці, проносах, кровотечах, гнійних виділеннях, білях, висипах (200 г листя і коренів залити 400 мл води, уварити до 180 мл рідини і приймати по 2 ст. л . кожні 2 год).

Цікаво, що пивний відвар суничного кореня застосовували для збільшення кількості молока у годуючих матерів (добова доза: 30 г кореня уварити до половини). Однак слід пам'ятати, що лікарські форми суниці протипоказані при вагітності. Іноді вони викликають алергічні реакції.

Рекомендували хворим і винну настоянку, що складається з 7,5 г насіння суниці, настояних на 180 мл білого вина. Приймали її по 1 ст. л. при сечокам'яній хворобі.

Свіже листя прикладали зовні до застарілих виразок на ногах. В аптеках на Русі продавали відігнаний суничну воду, яку прописували в мікстуру, вона мала підбадьорюючими властивостями.

Настій з листя, свіжий сік, м'якоть ягід застосовують для лікування вугрів, пігментних плям.

Збирають зрілі плоди суниці без плодоніжок і чашок в червні-липні, вранці після сходу роси або в кінці дня. Перед сушінням плоди перебирають і очищене сировину розсипають тонким шаром на сито або решето, ставлять у провітрювані сухі приміщення для підв'ялювання протягом дня (або в сушарках при 25-30 ° C).

Прикореневі листя заготовляють в період цвітіння , відриваючи вручну або зрізуючи ножем так, щоб залишок черешка не перевищував 1 см. Укладають листя пухко в кошики і доставляють до місця сушіння.

Зазвичай сушать листя в тіні на відкритому повітрі, розстилаючи їх тонким шаром і періодично помішуючи . При сушці в сушарках температура не повинна перевищувати 45 ° C. Якщо при згинанні черешки ламаються, значить, сировина готова. Зберігають сировину в сухих провітрюваних місцях, не допускаючи доступу прямих сонячних променів. Термін придатності сировини - 1 рік.

Олександр РАБИНОВИЧ, докт. фарм. наук, професор

Джерело: журнал "Якість життя. Профілактика "№ 7 липня 2004 www.profilaktika.ru

//