Сучасні підходи до діагностики туберкульозу у хворих гемобластозами.

Хворі злоякісними поразками системи крові завжди розглядається як група підвищеного ризику розвитку туберкульозу,

Мета дослідження полягала у вивченні клінічної сімптоматі-ки інформативності основних методів діагностики та ефективності туберкулостатичної лікування гемобластозів у поєднанні з туберкульозом.

Матеріали і методи. Проаналізовано 79 історій хвороби хворих поєднанням гострої форми туберкульозу з гемобластозами з 1990 по 1999рр. серед госпіталізованих в ГНЦ РАМН. З них 14 - хворих лімфосаркома, 8 - лімфомами і лімфоцітома, 27 - на лімфогранулематоз.

У всіх хворих використані гістологічний та цитологічний мето-ди дослідження біоптатів з різних органів і тканин, бактеріологічною чеський, імунологічне (виявлення протитуберкульозних антитіл) дослідження. У 59 хворих проведено дослідження бронхоальвеолярной рідини, мокротиння і крові методами ПЛР (полімеразна ланцюгова ре-акція) для виявлення ДНК мікобактерій туберкульозу.

Результати та обговорення. У клініці у хворих поєднаною патологією домінував тривалий гарячковий синдром, який не піддавав-ся посиленою антибактеріальної, антигрибковой та антивірусної терапії.

Активні форми туберкульозу розвиваються а середньому у 2.6% - біль-них гемобластозами , в тому числі у 3% - хворих ЛПЗ (лімфопроліферативні захворювання); 4% - у хворих на лімфогранулематоз. 2% - МПЗ (мієлопроліферативні захворювання) і 1% - ОЛ (гострі лейкози), що дозволяє віднести дану категорію хворих до групи особливо високого ризику приєднання специфічної інфекції.


Труднощі діагностики туберкульозу, розвинувся у хворих гемобла-стозамі, обумовлені низькою інформативністю найбільш достовірних методів верифікації цього діагнозу. Позитивні результати бакте-ріологіческого та гістологічного методів дослідження отримані у 28% хворих різними формами гемобластозів. Винятком служать позалегеневі локалізації туберкульозу, при яких гістологічне ис-проходження в 60% випадків дало позитивні результати.

Комплекс клініко-рентгенологічних методів дослідження при ви-сокой настороженості щодо туберкульозу дозволив запідозрити розвиток цієї інфекції у 52% хворих на ГХ (64% при легеневій локалізують-ції) і підтвердити правильність діагнозу вираженим ефектом після призначення протитуберкульозної терапії.

Висновок. Труднощі діагностики туберкульозу, що розвинувся у хворих гемобластозами, обумовлені низькою інформативністю наибо-леї достовірних методів верифікації цієї інфекції. Тому, поряд з цілеспрямованим проведенням стандартної діагностики туберкульозу-бактеріологічного та гістологічного - особливу увагу слід приділяти клінічним способам діагностики, орієнтуючись на підвищену настороженість щодо значної частоти розвитку туберкуле через у таких хворих.

Н.Е. Юлдзшева, A.M. Карачунскій, А.В. Півник

//