Баба-Яга: живіший за всіх живих - Баба-яга потойбічний світ.

Дворічна дочка просить понести її на ручках, але я теж вже втомилася ... Повз проходить бабулька несподівано втручається: «А ось хто маму не слухається, тих я в мішок саджу і в ліс відношу!» Дитина, забувши про колишні прикрощі, радісно кричить: «Мамо, це ж Баба-Яга!»
Скоро казка мовиться ...
Сучасних дітей, знайомих з монстрами, в надлишку живуть по той бік екранів і моніторів, не налякати жінкою похилого віку, навіть якщо у неї ніс гачком, протез замість ноги і «страшилки» мовою. «Ні, хороша моя, це просто чужа бабуся! Захотіла з нами познайомитися! А Баба-Яга в книжці живе! »По приходу додому дитинка тут же сунула мені під ніс томик казок:« Включи! »Читай чи то пак. І завмерла в очікуванні задоволення.
Сюжет казки, яка так і називалася - «Баба-Яга» - типовий для російської народної творчості: зла мачуха послала нелюбиму, зрозуміло, пасербицю до своєї сестри, а та, знову ж таки зрозуміло , виявилася Бабою-Ягою. А у Баби-Яги які думки щодо рум'яних дівчат? Запекти в печі й з'їсти. Однак завдяки хитрості й доброті головній героїні вдалося врятуватися.
Класичний хеппі-енд (дитинка плескає в долоні), але які «спецефекти»! (Мама в культурному шоці). Чому по російським казкам не знімають трилери? Атмосфера страху нагнітається за всіма правилами жанру, поступово - спочатку героїню попереджають про прийдешні випробуваннях, цитую: «Буде берізка в очі стьобати ... собаки будуть рвати ... кіт очі дерти». Пророцтво збувається, дійсно, буквально все навколо - і флора, і фауна, - чомусь налаштовані проти невинного дитяти, і, нарешті, кульмінація - розпалений у печі вогонь. У розв'язці Яга, намагаючись наздогнати вислизнули видобуток, гризе дерева, що постають на її шляху, випиває ціле озеро і взагалі показує чудеса нелюдської сили та завзяття. Ось причепилася! І що їй треба?!
... Та не скоро діло робиться
Вивченням феномену Баби-Яги вчені - історики та лінгвісти, етнографи та психологи - займаються давно , але єдиної концепції не створили до цих пір. Баба-Яга, мовляв, і не баба зовсім, а мужик, чужий і старий, «бабай» по-татарськи, їм теж до цих пір дітей лякають, від слова цього і наша героїня ім'я своє отримала. А страшна приставка «Яга» до цілком мирному «Баба» - це, мовляв, всього навсього халат, який шили зі шкіри тварин і птахів, шерстю та пір'ям назовні. Колоритно, звичайно, але не дуже лякає.
Куди більше враження справляє версія про те, що Баба-Яга не просто носить вбрання з лісових мешканців, вона сама наполовину людина, наполовину звір.


І навіть будинок у неї - предмет начебто неживий - відростив собі курьи ніжки і спритно бігає, куди господиня велить. Тільки от крила ні сама Баба-Яга, ні її житлоплощу не відростили, а тому в наявності ще два транспортних засоби пересування, тільки по повітрю: ступа та мітла.
Усе це спорядження і незвичайні знання в галузі чорної магії робить Бабу-Ягу господинею навколишньої природи, недарма навіть на вигляд благодушні берези намагаються допомогти їй затримати тікає жертву. Однак на цьому владні функції злісної старої не закінчуються. Вчитаймося в опис зовнішності цієї пані постбальзаківського віку: кістяна нога, само собою, а ще? «Зуби на полиці, а ніс в стелю вріс». Облиште, та вона ж сущий скелет, на запчастини розібраний! А будиночок її хвалений - не інакше труну! У стародавні часи померлих так і ховали в домовинах - будиночках, розташованих над землею, на дуже високих пнях з визирають з-під землі корінням, схожими на курячі ноги. Причому стояли ті будиночки входом до лісу, щоб мерці не мали можливості повернутися в поселення живих людей.
Приставка «Яга» не тільки в давньослов'янській, але і в багатьох індоєвропейських мовах має значення «хворіти, марніти, сумувати». А значить, бабулька наша не просто творить свої чорні справи на кордоні між дрімучим лісом і цивілізованим світом, її хатинка на курячих ніжках - прикордонний пост між двома світами - мертвих і живих. У різних казках головні герої з різних причин прагнули потрапити на той світ. Паролем доступу (заклинанням тобто) до спілкування зі Вартовим (Бабою-Ягою тобто) служили слова, звернені до хатинки: «Встань за старим, як мати поставила! До лісу задом, до мене передом! »
Однак незалежно від свого соціального статусу і рівня інтелекту, Іван-царевич і Іванушка-дурник приходили до Язі добровільно! А ось малюк із нашої казки була примусово послана на вірну погибель і ледве-ледве ноги забрала з потойбічного світу. Не потрібно бути вченим семи п'ядей у ??чолі, щоб зрозуміти - казка брехня, та в ній натяк: дітлахи діставалися нашим предкам ой як нелегко. Викидні і загибель у дитинстві при тодішньому якості життя і рівні медицини були справою звичайному. Діти відвойовували у злого року (Баби-Яги) воістину дивом: хвороби і антисанітарія йшли по п'ятах. Жінки, які добровільно позбувалися від плоду, виганяли з селища, по суті, самі приречені на загибель. Щоправда, у казці начебто мова йде про мачуху, але хто назве рідною мамою ту, що посилає дитину в справжній вогняний пекло?