Виховуючи поліглота - двомовність дисграфія курси англійської.

Нещодавно, відводячи дочку в дитячий сад, я почула, як вихователька вітає її радісним «Гуд морнінг!», на яке дочка також відповіла «Гуд морнінг!» з чудовим, майже що оксфордським вимовою. Потім вони обмінялися ще кількома фразами на бадьорому англійською. З одного боку, це мене порадувало - знання іноземної мови ніколи не буває зайвим. А з іншого - стурбувало.
Адже моя дитина, маючи батька-іноземця, і так вже двомовний, а що ж буде, якщо її інтенсивно навчати ще й третій мови? Не «перемішається» чи всі ці мови у неї в голові? Адже до 5-6 років дитина сприймає будь-яку мову майже як рідну, його можна змусити говорити і думати на будь-якій іноземній мові, якщо інтенсивно його навчати і спілкуватися з ним на цій мові.
У три роки моя донька (як і більшість дітей її віку) вбирає англійські слова і фрази, як губка. У дошкільному віці мозок дитини досить гнучкий, щоб вивчитися будь-якій мові, на якому з ним говорять. На рівні підсвідомості вони ловлять і запам'ятовують слова, на якому з ними спілкуються члени сім'ї, няні, вихователі або друзі. Знаючи цю здатність, багато батьків поспішають навчити своє чадо якомога раніше одному або навіть двох іноземних мов. Але ж ще недавно вважалося, що навчання дитини в ранньому віці ще одній мові плутає його і перешкоджає правильному розвитку мови. Деякі педагоги і психологи стверджували, та і до цих пір стверджують, що в загальному психолингвистической розвитку двомовний дитина відстає від одномовної дитини. Так заважає двомовність розумовому розвитку чи ні?
Які виникають побоювання?
Двомовність, або білінгвізм - це здатність індивідуума використовувати дві мови в рівній або приблизно рівною ступеня. Ця двомовність досягається лише у віці засвоєння мови (до 5-6 років) в сім'ї або двомовному середовищі, а не методами навчання іноземної мови. Але в більш загальному сенсі під двомовністю розуміється і елементарна здатність висловлювати свої думки на іншій мові.
Застерігаючи від можливих проблем, психологи кажуть, що дитина - це свого роду машина з вивчення мови, в ньому генетично запрограмовано засвоєння одного ( будь-якого) мови, а не двох одночасно, точно так само, як у 99% новонароджених генетично запрограмовано володіння правою або лівою рукою, а не обома в рівній мірі. Дошкільний вік - це час, коли мова і запас слів дитини злітають на надзвичайну висоту. Точна координація органів мови дитини виробляється до 3-4 років, основна частина граматики рідної мови засвоюється до 5-6, далі йде вивчення більш складних і рідкісних конструкцій. У стилістичних відмінностях дитина починає орієнтуватися приблизно до 10 років, проте навички такого роду розвиваються повільно.
Стилістичний рівень мови і етика мовної поведінки - це найскладніші рівні мови. При двомовність ці сфери освоїти досконало дуже важко. Якщо спілкування на другому мовою починається до освоєння стилістичних нюансів рідної мови, то останній може в підсумку виявитися в стилістичному сенсі невдосконалений.
Якщо ж лінгвістична навантаження виявляється для дитини непосильним і плутанина у вживанні двох мов навколо нього триває, то для нього відкривається прикра перспектива стати полуязичним або людиною з дефектом мови. Полуязичіе - нездатність дитини, що виховується в двомовному середовищі, ясно висловити свої думки ні на жодній з мов.



У школі може проявитися дисграфія - нездатність взагалі правильно писати або писати літери в правильній послідовності . Загальний словниковий запас дитини, що виховується в атмосфері двомовності, звичайно, дещо більше, ніж в одномовної дитини того ж віку. Однак у той же час у двомовну дитину менше сформувалися понять, і він користується ними невпевнено.
Дві мови змушують мозок працювати вдвічі
На щастя, недавні дослідження показують: на відміну від усталеного думки, є достатні підстави вважати, що двомовність або вивчення мови в ранньому віці не завадять знання рідної мови.
Діти - «громадяни світу». У перші шість місяців життя діти - справжні експерти у вмінні розпізнавати звуки. У японській мові, наприклад, немає букви Л, але японські діти чудово вловлюють різницю між Р і Л, тоді як дорослому японцеві надзвичайно важко впоратися з цим завданням. А англомовні діти можуть вловлювати, не знаючи мови, відмінності між вимовою деяких схожих німецьких і швейцарських звуків. Після першого дня народження, проте, ця чудова здатність починає зникати, а дитина «вибирає» свою мову і починає спеціалізуватися тільки в ньому. І хоча оптимальне «вікно можливостей» стати двомовним закривається після закінчення дитячого саду, покращена здатність до запам'ятовування іноземних слів залишається з дитиною протягом усього дитинства. Різний фонетичний склад двох мов накладає на дитину велику аналітичну навантаження - йому необхідно навчитися розрізняти набагато більше схожих (з дуже незначними відмінностями) звуків, ніж дитині, яка росте в одномовному оточенні.
У наші дні експерти сходяться на думці, що інтенсивно розвивається мозок дитини з легкістю може впоратися з такою лінгвістичної «подвійним навантаженням» . На щастя, навіть найзапекліші противники двомовності не заперечують позитивні сторони двомовності - більш швидке розумовий розвиток дітей з сильним психічним укладом, великі можливості отримання інформації, інтенсивні культурні контакти та ін І нещодавні дослідження американських вчених показують, що навчання в ранньому віці іноземної мови підвищує не тільки лінгвістичні, а й інші розумові здібності дитини і надає довгостроковий позитивний ефект на його розвиток. Діти, які виросли з «двома мовами», показали вміння краще концентруватися, швидше вирішувати поставлені перед ними завдання і швидше переключати увагу з одного завдання на іншу.
Вплив двох мов менше травмує дитину в тому разі, якщо рідній мові приділяється більше уваги і якщо кожен з мов має свою певну ситуативну роль: наприклад, у спілкуванні з батьками використовується одна мова, з домашнім вчителем - інший (як свого часу було в дворянських родинах) і т.д. Так що батькам можна постаратися знизити лінгвістичну навантаження на дитину з двомовністю. Якщо ж ви помічаєте, що дитина не справляється з нею і розвиток мови в нього сповільнюється, то, напевно, слід на якийсь час відкласти вивчення іноземної мови. Зрештою, можна відновити навчання через кілька років. І багато людей, що почали навчання іноземної мови досить пізно, можуть з успіхом оволодіти ним. Нехай не як рідним, але на цілком пристойному рівні.