Мама мінус тато - розлучення тато дитина аліменти безбатченки.

- Коли в останній раз ви зустрічалися зі своєю дочкою? - Повторила своє питання суддя, звертаючись до стоїть перед нею чоловіка. Вже немолодий, добре одягнутий, доглянутий відповідач замислився, потираючи скроню долонею.
- Здається, цієї осені.
- Вам так здається?
- Восени ...
- Коли конкретно?
- У вересні, здається.
- А число, день можете згадати? - Суддя перевела погляд на розчинене вікно. Як не старалася, вона не могла приховати ворожість до цієї людини.
- Число ... - мимрив відповідач. І раптом вибухнув: Та що ви до мене причепилися! Моя дочка ніколи не знала потреби в грошах! І це незважаючи на те, що її мати ніде не працює! У моєї дочки першої в Москві з'явився комп'ютер. А потім я подарував їй ...
Суддя вже не чула його слів. Вона зазначила, що відповідач так і не зміг згадати день, коли бачився з дочкою - 13-річною дівчинкою, яка зараз стояла за дверима і чекала, коли батьки залагодять свої справи.
«Позбавлений батьківських прав» . Здається, винесений вердикт, ганебне тавро, поставлене на його совісті, не здивував відповідача. У відповідь на почуте у чоловіка вирвалося: «Ну і прекрасно!»
Моя однокласниця Олена не любить згадувати про батька. Та й згадувати, власне, нічого:
- Коли він ішов з родини, мені було років 7-8. Я добре запам'ятала, як він збирав свої речі. Мама стояла біля стіни, я сиділа на ліжку. Батько підійшов і почав витягати з-під мене байкову ковдру.
"Хоч ковдру дитині залиш", - дорікнула йому мама. Батько немов не почув її.
З тих пір ми з матір'ю осиротіли. Жилося важко. Був рік, коли на сніданок, обід і вечеря у нас були тільки варена картопля і квашена капуста. Ще купували лимони ... Єдиний вітамінний продукт, який ми могли собі дозволити. Фрукти купити було не на що. Коли я бачила яблука, груші, то починала плакати. Потім з'явився вітчим ... Солодше не стало ...
Проблем було багато, найстрашніші - психологічні, які я не можу позбутися до цих пір.
Олена вийшла заміж, народила двох дітей, коли раптово з'явився зниклий батько. Він просив про зустріч. Дівчина погодилася.
- Я побачила зовсім чужу людину. Старого, лисого ... Нам не було про що говорити. Вибачаючись, він всучив мені сто рублів («Купи собі що-небудь») і пішов. На ці гроші я купила мамі троянду. Віддала квітку зі словами: «Тобі батько передав».
- У моїх дітей неодмінно повинен бути батько , - говорить Ганна Коршева, бухгалтер з Москви. - Я сама була безбатченком. Папа, у якого була інша сім'я, справно платив аліменти і зустрічався зі мною раз на місяць. Тільки ...
Я завжди відчувала себе недолугою. У мене не було тієї впевненості в собі, відчуття захищеності і стабільності, яке є у дітей, що мають обох батьків. Жодна справа я не можу довести до кінця, тому що заздалегідь впевнена, що все, чим я займаюся, приречене на провал.
Москвичку Галину Іванову (ім'я та прізвище змінені) чоловік кинув через рік після весілля .


Про те, що йде, благовірний повідомив дружині в записці, відправленої в пологовий будинок, де Галя народжувала сина.
Несостоявшийся татусь повідомив, що після довгих роздумів зрозумів: сімейне життя не для нього. Он-де свободу цінує понад усе в житті. З'явився на світ хлопчика протягом 15 років виховували жінки.
- Він у нас і пиріжки піч вміє, і хрестиком вишиває. Ніколи не б'ється. Побоюється.
Жіноче виховання залишило не кращий відбиток на характері хлопця.
Важко не погодитися з розхожим твердженням: «Дитині потрібен батько» . Поспостерігайте за малюком, який лише намагається стати на ніжки. Він вже наслідує тата, він знімає з нього окуляри, хапає за бороду, з неприхованим задоволенням п'є чай з батьківської чашки. Стаючи старше, хлопчик все більше і більше орієнтується в своїй поведінці на батька.
Але тут є й інша сторона медалі: чи потрібен дитині батько, який щодня б'є матір, ніколи не буває тверезим, який самому дитині завдає не тільки моральні, але часом і фізичні травми?
Практикуючим психологам добре знайоме слово «безбатченки» , як, втім, і проблеми таких дітей.
- Нині «безбатченки» - це віяння моди, якщо вірити деяким жінкам, - сміється психолог Олег Лучкін, - Жінки стали свідомо народжувати дітей без батька, «для себе». Вони вважають, що це нормальне явище, хоча я думаю, що подібними установками вони себе просто заспокоюють. Відсутність батьківського впливу негативно позначається на вихованні хлопчиків, які, живучи з мамою, стають трохи ... жінкоподібними ».
Дитина без батька - це психологічно поранений дитина. З дитинства хлопчик або дівчинка будуть чути від однолітків: «мій тато», «як у мого тата». Почнуть з'являтися питання:
«А чому у Федька є така книга, а в мене немає?», «А чому у Таньки нові чобітки, а я другий рік в старих ходжу?», «А чому у всіх дітей є тато, а в мене його немає? ».
- Коли чоловік помер, - згадує вдова письменника Юрія Трифонова Ольга Романівна Трифонова , - я залишилася з дворічним сином на руках. Валентин підріс. Став ходити до школи. Як-то склалося, що всіх його однокласників зі школи зустрічали батьки.
Я в ту пору збирала свої довгі білі волосся у хвіст і носила кепку. Як-то Валентин розповів мені:
- Хлопчаки мені позаздрили. Сказали: «Щастить тобі, Валька! У тебе тато - Малінін! »
Діти переплутали мене з співаком Олександром Малініним. Тоді я зрозуміла, що мені потрібно міняти імідж. А ще усвідомила, як складно дитині без батька. У Валі був хороший батько, який залишив після себе добрі спогади. А як бути, коли батько покинув сім'ю?
- Діти часто звинувачують в цьому себе , - пояснює Олег Лучкін. - До комплексу провини підмішується страх ... Страх, що тебе кинуть, зрадять і інші люди ... Адже це зробив найрідніша людина ...