Чим ви її годуєте, що вона у вас така красуня?.

Молоко іноді називають першим продуктом в дієтології, підкреслюючи його роль у лікувальному харчуванні.
Історія молока як продукту й лікувального засобу йде в глибоку старовину. Задовго до нашої ери єгиптяни використовували молоко в їжу, а також для лікування різних захворювань. Знаменитий Авіценна, що жив більше тисячі років тому, вважав молочні продукти найкращою їжею для людей похилого віку.

Лікувальні властивості молока широко використовуються в медичній науці і практиці. Так, ще в XIX ст. петербурзький лікар Ф.Я. Карелль описав досвід успішного застосування молока при лікуванні хвороб шлунка, кишечника, при подагрі й ожирінні.
Молоко - слабкий збудник шлункової секреції, тому особливо часто рекомендується в тих випадках, коли необхідне харчування, що щадить слизову оболонку шлунка (виразкова хвороба, гастрит з підвищеною кислотністю). Хто страждає набряками лікарі також нерідко радять пити молоко, враховуючи його властивість посилювати виведення рідини з організму. Воно використовується при атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, хронічних захворюваннях печінки і жовчного міхура, а також при інших недугах.
Молочна їжа корисна і здоровим людям будь-якого віку, тому молоко і молочні продукти повинні займати в харчуванні одне з провідних місць. У деяких людей молоко викликає відчуття тяжкості в надчеревній області, а іноді й печії, розлад діяльності кишечника. Подібна нестерпність молока може бути пов'язана з відсутністю або недостатньою активністю в організмі ферменту лактази, що розщеплює молочний цукор, посилене бродіння якого й приводить до шлунково-кишкових розладів. Інша ймовірна причина - підвищена чутливість організму до молочних білків.
Спробуйте пити молоко навпіл із чаєм або окропом. У такому вигляді вона, як правило, сприймається краще, ніж цільне. Якщо і розбавлене надає небажана дія, відмовтеся від нього. Включайте в свій раціон кисломолочні продукти: кефір, кисле молоко, ацідофелін. Володіючи багатьма цінними поживними властивостями молока, вони перевершують його легкістю засвоєння.
З молоком і молочними продуктами наш організм отримує тваринний повноцінний білок, не менш цінний, ніж білок, що міститься в м'ясі та рибі.
Кефір , без сумніву, є одним з найбільш часто вживаних молочнокислих продуктів.
І.І. Мечников, звернувши увагу на високу тривалість життя горців Кавказу та деяких районів Болгарії, значну частину раціону яких становили молочнокислі продукти, прийшов до висновку, молочнокислі бактерії мають властивість затримувати розвиток деяких шкідливих мікроорганізмів і сприяти продовженню життя людини.
У харчовій промисловості кефір одержують із молока шляхом додавання до нього кефіру грибка. До складу кефіру грибка, крім молочнокислих бактерій, входять молочні дріжджі, які й надають напою особливий аромат і смак.
Кефір легко засвоюється, надає тонізуючу дію. Він, як і інші молочнокислі продукти (кисляк, ацидофілін), впливає на роботу шлунка і кишечника: стимулює виділення травних соків, нормалізує моторну функцію травного тракту, збуджує апетит. Ось чому кефір рекомендують при хронічних захворюваннях шлунка і кишечника (гастрит зі зниженою секрецією, коліт). Нерідко люди, які страждають алергією до молока, хорощо переносять кефір. Інформація, що міститься в ньому молочна кислота має антимікробні властивості і сприятливо діє на мікрофлору кишечнику.
Кефір можна приготувати в домашніх умовах. В якості закваски можна взяти кефір, придбаний у магазині. У охолоджене до температури 20 - 25 С пастеризоване або кип'ячене молоко, розлите по склянках, додають по дві чайні ложки кефіру, потім ставлять у тепле місце і витримують 4 - 5 год, поки не утвориться киселеподібний маса. Таким чином отримують одноденний кефір. Потім напій можна витримувати протягом 2 - 3 доби при температурі 8 - 10 С для дозрівання.



У наступні дні для закваски нової порції молока можна використовувати отриманий будинку кефір. Однак через 10 днів в якості закваски слід застосовувати свіжий кефір, куплений в магазині.
Сир як продукт харчування необхідний всім, особливо дітям і людям похилого віку. Він входить до складу дієт при лікуванні захворювань печінки, атеросклерозу і гіпертонічної хвороби.
Широко використовують сир у лікувальному харчуванні хворих на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, хронічним гастритом, хронічними захворюваннями жовчного міхура, панкреатитом, хворобами кишечника. Сир входить практично в будь-яку дієту. Його по праву називають продуктом, що не знають заборони в лікувальному харчуванні.
У магазини надходить зазвичай сир пастеризований, приготований за допомогою закваски з молока, попередньо знешкоджених від бактерій. Його можна їсти сирим, без теплової обробки. З пастеризованого сиру наготовлюють сирну пасту різної жирності, солодкі й солоні сирні сирки. Непастеризований сир з кислого молока можна використовувати для приготування страв, які піддаються термічній обробці.
Для того, щоб приготувати сир з молока, треба вилити молоко в емальовану каструлю, закип'ятити, остудити приблизно до 30 С. Потім потрібно заквасити молоко сметаною , кислим молоком або кефіром - 3-4 столові ложки на 1 л., перемішати і поставити в тепле місце на 6-8 годин. Отриману суміш помістити в матерчатий мішечок і підвісити над посудом, щоб стекла сироватка. Або утворилася сирнистий масу відкинути на сито або друшлаг, покриті складеної вдвічі марлею.
Сир з кефіру готовлять у такий спосіб. Виливають кефір в емальовану каструлю, що поміщають у тазик або каструлю більшого розміру, заповнену окропом. Таку водяну баню тримати на невеликому вогні (не перегрівати!), Перемішувати до тих пір, поки кефір не згорнеться. Потім ті ж операції, що і при приготуванні сиру з молока.
Рецепт приготування сиру із суміші кефіру з молоком такий. У момент скипання молока в каструлю вливають рівна кількість кефіру й кип'ятять 1-2 хв. Отриманий згусток поміщають в матерчатий мішечок і дають стекти сироватці. Можна отримувати сир, різний по смаку та консистенції, міняючи співвідношення молока й кефіру.
Сир є одним з найцінніших продуктів харчування. Його живильна цінність визначається насамперед високим вмістом білків - до 25%. Білки сиру добре засвоюються. Пояснюється це тим, що вже в процесі дозрівання сиру відбувається їхнє розщеплення на амінокислоти. Жиру в сирі до 30%, а в розрахунку на суху речовину 45-50%. Значний вміст жиру та білків обумовлює високу калорійність продукту: 100 р. дають від 250 до 400 ккал.
Сир багатий мінеральними речовинами, особливо солями кальцію, зміст яких в 100 р. продукту становить 700-1000 мг. Для порівняння, в 100 р. Коровьеву молока міститься лише 120 мг. Кальцію, а в 100 р. жирного сиру - 150 мг. 100 р. сиру майже повністю задовольняють добову потребу людини в цьому мінеральному речовині. У 100-грамовому шматочку сиру міститься 400-600 мг фосфору, що складає приблизно 1/3 добової потреби.
Сир широко використовується в лікувальному харчуванні. Деякі сорти типу російського, костромського включають у харчування при виразковій хворобі, хронічних гастритах і колітах, хронічних захворюваннях печінки і жовчного міхура. Гострі сири (чанах, бринза та ін) не рекомендуються при зазначених захворюваннях. Вони протипоказані також при гіпертонічній хворобі, захворюваннях серця і нирок, що супроводжуються набряками. Такі види сиру рекомендують для збудження апетиту при недокрів'ї, виснаженні, після інфекційних захворювань (якщо немає протипоказань).
Сири корисно включати в раціон харчування, коли необхідно збільшити надходження солей кальцію і фосфору в організм, наприклад при переломах кісток.