Жінки online - стаття в жіночому журналі Jane.

Одна стаття, яку я прочитала, починалася з такої фрази: «Якщо ви читаєте цей текст, то майже напевно ви чоловік.» У даному випадку ситуація протилежна - швидше за все, ви жінка, тому що мало хто з чоловіків візьме на себе сміливість читати журнал для жінок, хіба що з метою задоволення свого природного цікавості.
Хто ж ми такі, жінки online? Та, власне, нічим особливим від протилежної статі ми тут не відрізняємося. Віртуальний світ на те й віртуальний, що можна стати ким завгодно, хоч безстатевим зеленим чоловічком, аби провайдер не підводив. І неправда, що дами читають лише кулінарні рецепти та шукають інформацію про чергову розпродажі. Ми так само, як чоловіки, читаємо новини, збираємо матеріал для наукових робіт, спілкуємося на форумах про що цікавлять нас темами, врешті-решт, працюємо не без допомоги глобальної мережі.
А чоловіки? Невже всі без винятку займаються тільки роботою і не заглядають на сайти знайомств або не переглядають крадькома фотографії оголених хохлушек?
Два роки тому, коли я працювала в одному з інформаційних агентств, моїм начальником була людина винятково серйозний, деколи навіть занадто , незважаючи на свої 27 років. Він раз у раз вривалося до нас у кабінет, а мій комп'ютер, як на зло, знаходився при цьому в полі його зору, відповідно, було виразно видно, чим я займаюся в даний момент. Треба сказати, що в ті часи роботи не було ніякої, так що наш улюблений начальник раз у раз придумував абсолютно даремні завдання, виключно з метою стимуляції нашої мозкової активності. Тим не менш, ми всі займалися відверненими справами: хто готувався до відпустки і шукав туристичне агентство, хто просто бездумно бродив по глобальній мережі в пошуках чогось цікавого, я ж була зайнята активною підготовкою диплома.


І тут як на зло начальник немов з ланцюга зірвався - як завжди прийшов навшпиньки і, різко відчинивши двері, застав нас всіх зненацька й вилаяв, немов нашкодили підлітків. І так вийшло, що в цей же день мені ну кров з носу треба було зайти до улюбленого керівництву. І яку ж картину я застаю? Сидить шеф, розвалившись у кріслі, а на екрані монітора симпатична блондинка, як би так сказати, трохи не одягнена ... І це при тому, що «роботи - тьма», за його словами.
Я, природно, зробила вигляд, ніби нічого не помітила, але пораділа в душі. Після цього епізоду я спокійнісінько шукала в Інтернеті потрібну для диплома інформацію, а начальник мені слова не міг сказати, ніби в горло клубок потрапляв.
Так що, дорогі наші ділові чоловіки! Не потрібно обманювати і себе і нас - ви цілком нормальні люди, з цілком нормальними і зрозумілими захопленнями і потребами.
Так для чого нам, жінкам, потрібен Інтернет? По-перше, це сховище інформації будь-якого виду та змісту. По-друге, він дозволяє людям, залежним від будь-яких обставин і тому прикутих до певного місця, здійснювати покупки, дізнаватися новини, дивитися фільми, слухати музику і т.д., не виходячи з будинку або офісу. По-третє, це засіб спілкування. І в цьому-то його головна небезпека - люди йдуть у віртуальність з головою, самі не усвідомлюючи, чого вони втрачають. Адже ніяка фантазія не замінить справжнього весняного сонця і заводного дитячого сміху.
Інтернет - це не світ, а всього лише невелика частина його, не забувайте про це!